На перший погляд, проблеми із крадіжками деревини на Хмельниччині стоять не так уже й гостро. По Україні торік було зафіксовано 5,2 тисячі випадків незаконних рубок. 2016-го темпи зросли, і за перше півріччя вже назбиралось понад три тисячі таких фактів. При цьому збитки оцінюються у 80 мільйонів гривень. А тим часом в області ці цифри на кілька порядків нижче і вимірюються кількома десятками. До суду ж спрямовуються взагалі одиниці. Але такий спокій удаваний. Бо насправді і ліс рубають, і тріски летять. А при цьому злодіїв, наче, і немає.

 

Першими про це заговорили громади, де просто у всіх на очах, серед білого дня, особливо не криючись і не ховаючись, вирізають та вивозять кругляк. І робить це, як не дивно, той, хто найбільше має оберігати таке добро — місцева влада, котра і є власником цих насаджень. Така «відкритість» зумовлена тим, що лісогосподарські підприємства, які належать районним радам, з легкістю отримують дозволи на рубки лісу.


Та щойно забили тривогу люди, звернула на це увагу і влада. В ОДА лише за один тиждень зафіксували кричущі факти у двох районах. У Городоцькому біля сіл Хмелівка, Варівці та Матвійківці під сокиру пішли дерева лісового фонду, який перебуває на балансі спеціалізованого підприємства «Горліс», що належить райраді. Після того як туди виїхала комісія на чолі з головою облдержадміністрації, місцевий відділ поліції порушив аж три кримінальні провадження за фактами незаконної вирубки лісів та забруднення екології.


А у Ярмолинецькому районі біля села Лисківці спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Агроліс», що належить районній раді, теж почало вирубку. При цьому власники переконують, що все правильно. А на думку громади — ні, незаконно. Люди викликали правоохоронців, щоб ті зупинили роботи. Але тут-таки представник «Агролісу» пред’явив копію лісорубного квитка, в якому вказано, що на площі в 1,3 гектара підприємство проводить суцільну санітарну рубку.


Усе було б зрозумілим, якби вирізали сухостій, старі та хворі дерева. Зрештою, з часом саме так і пояснили б усі дії. Але скандал зчинився, коли пеньки були ще зовсім свіжими, а з місця події не встигли вивезти здорові стиглі дуби.


— Підніматимемо усі документи та з’ясовуватимемо, хто їх підписував, наскільки ці рубки є законними та хто давав на них дозволи, — запевнив голова обласної адміністрації Олександр Корнійчук.


Але чи дасть результат навіть таке прискіпливе розслідування?


Пеньки є. Крадіїв — немає


У прокуратурі області з проблемою знайомі добре. Наводять дані: торік із сорока проваджень із приводу незаконної вирубки насаджень понад половину було закрито. І лише три дійшли до суду. І тепер нічого не змінилось: з початку року було закрито одинадцять справ, менше півтора десятка перебувають у провадженні і лише дві — у суді.


— Так складається не тому, що погано працюють правоохоронці, — роз’яснює представник прокуратури Микола Ковальчук. — А тому, що у значної частини лісів немає справжнього ефективного господаря. Поки ці ліси не повернуться під централізовану систему контролю і обліку, як це є із державними, говорити про дотримання закону неможливо. Бо питати просто немає з кого.


У низці північних районів області ледь не кожна сільрада має «свій» ліс, тобто там зареєстроване підприємство, котре ним розпоряджається. Фактично воно мало би стежити за його «здоров’ям» та відновленням, а не тільки за вирубками. Але на практиці дуже часто буває так, що дерево там рубають практично безконтрольно. А коли правоохоронці чи екологічні інспектори приїздять на місце, то застають лише пеньки, і довести, що дерева були зрізані незаконно, практично неможливо. Саме через це і закриваються кримінальні провадження, не доходячи до суду.


З лісом, який перебуває у відомстві Державного лісового господарства, все прозоріше і зрозуміліше. Введений там електронний облік звів до мінімуму незаконні рубки. Дерево без відповідного дозволу неможна ані зрубати, ані перевезти, а тим більше — продати. Якщо немає електронного чипа, значить, товар крадений, і злодія дуже легко зловити на гарячому. Але вся проблема в тому, що в комунальних лісових підприємствах ніхто не зобов’язаний вести такий облік. Та й зі сторони не може цього зробити ані управління лісового господарства, ані екологічні інспекції, ані навіть поліція.


Чиї ви, дуби і сосни?


— Коли розпайовувались землі, ми намагались взяти колгоспні ліси до себе, — розповів начальник обласного управління лісового господарства Віталій Лісовий. — Але тоді обласна влада не наважилась їх передати. І ось тепер маємо наслідки. Досі не створено дієвої структури, яка могла б стежити за дотриманням порядку, в тому числі і технологічного, і законністю господарювання в цих лісах. Вони віддані місцевим комунальним підприємствам, а ті керують на власний розсуд.


Свого часу частина таких лісів була об’єднана в підприємство «Облагроліс». Але й воно стало окремим безконтрольним підрозділом. І дохазяйнувались до того, що проти двох його керівників були порушені кримінальні справи, виробнича діяльність майже припинилась, а колектив залишився практично без зарплати.


— У результаті таки було прийняте рішення про те, щоб приєднати це підприємство з усіма його ресурсами до управління лісового господарства, — продовжує Віталій Лісовий. — За два роки ми збільшили реалізацію продукції більш як у шістнадцять(!) разів. А заробітна плата працівників зросла із півтисячі гривень до п’яти тисяч.


Крім того, є гарантії, що зрубаний ліс не продається з-під поли. Вся продукція реалізується виключно через аукціони і тільки виробникам, а не перекупникам. Звичайно, навіть при чітких і прозорих правилах гри можуть знайтись охочі схитрувати чи вкрасти. Але, як повідомили в прокуратурі, із всіх проваджень, що стосуються незаконної рубки лісу, на підприємства державного лісового господарства області припадає лише три відсотки. І це доволі показово.


Лісівники готові наводити порядок і в комунальних лісах. Але зробити це непросто. Адже вони належать іншим власникам, котрі не поспішають розставатись із таким багатством. Уже не одне століття існує таке поняття, як золота акція лісівника. І означає воно, що при найжорсткіших порядках той, хто безпосередньо доглядає за лісом, знайде можливість, як нишком нарубати в’язанку дров чи кубометр лісу. Що ж, від правди життя ніде дітись. Та інша річ, коли ця акція стає безконтрольною і потрапляє в незрозуміло чиї руки. В управлінні підрахували, якщо вони вестимуть рубки теперішніми темпами, то запасів лісу, який придатний до вирізання, вистачить на 35 літ. Тобто екологія не відчує втручання людини. До того щороку в області насаджується приблизно 1,2 тисячі гектарів нових територій.


Землю можна знайти


Готові заліснювати ще більше, бо мають для цього фінансові й технічні ресурси. Але не вистачає землі. Часто буває так: щойно лісівники запропонують провести санітарні рубки і висадити ліс на землях, непридатних для ведення сільського господарства, як натикаються на шалений спротив громади, мовляв, не хочуть віддавати своє. Але насправді далеко не вся громада має користь від того, що хтось рубає ліс на околиці села. Бо проконтролювати, хто вирізає дерева, у якій кількості і кому продає, практично неможливо.


— Формально землі, може, і немає. Але спробувати відшукати її все-таки можна, — переконаний прокурор Микола Ковальчук. — Свого часу вже була зроблена спроба виготовити документацію і акти на малопродуктивні землі запасу. На це навіть витратили чималі кошти. Та справа так і не була доведена до кінця. Але зробити ревізію цих земель і визначитись із їх долею — цілком реально. Тим більше що дозвіл на передачу їх під заліснення видають районні держадміністрації, які нині скаржаться на те, що не можуть вплинути чи проконтролювати комунальні лісові підприємства, які працюють при багатьох сільрадах.


Словом, варіанти є. Нехай не завжди легкі для виконання. Але було б бажання, і порядок в гаях і дібровах можна навести. І тоді золотою акцією по-справжньому могли би скористатись місцеві громади.

Хмельницький.

 

Після браконьєрів на місці злочину у лісах часто залишаються лише пеньки. А от спіймати самих злодіїв не вдається.


Фото автора.