Пожежа сталася на полігоні твердих відходів у Хмельницькому
Те, про що так часто попереджали і чого так боялися, все-таки сталося. У Хмельницькому загорілось міське сміттєзвалище. Пожежникам про небезпечну подію на відкритій території міського полігона твердих побутових відходів повідомили працівники комунального підприємства «Спецкомунтранс». Вогонь устиг поширитися на площу у триста квадратних метрів.
До місця пожежі були спрямовані сили і засоби пожежно-рятувальних підрозділів та комунальних підприємств обласного центру. До ліквідації було залучено 26 рятувальників на семи одиницях пожежної та спеціальної техніки. Їм допомагали комунальники. Протягом трьох годин вогнеборцям довелось локалізовувати вогонь, і лише після цього його повністю ліквідували. На щастя, обійшлось без жертв. Однак гарантувати, що таке не повториться, ніхто не може.
На цьому полігоні це не перша пожежа. Час від часу величезна гора побутового сміття на околиці міста починає диміти, тліти і горіти. Навіть зовні вона нагадує вулкан, що дрімає. Але найбільша небезпека криється десь там, усередині, на глибині кількох десятків метрів. Там десятиліттями накопичується біологічний газ, котрий готовий вибухнути у будь-який момент. Потенційна загроза присутня тут постійно. А у спекотну погоду ризики збільшуються у кілька разів.
Як стверджують рятувальники, гасити такі пожежі доволі складно. Під час горіння твердих відходів вогонь швидко поширюється всередині сміттєвого масиву і по його поверхні. Він супроводжується великою кількістю токсичного диму, через що густа завіса швидко з’являється на значній території навколо.
Хоча до горезвісного грибовицького сміттєзвалища хмельницьке недотягує за своїми масштабами, потенційні ризики тут не менші. Як і проблеми, котрі стали типовими, незалежно від того, де саме — поблизу великого міста чи на околиці села — розростаються полігони відходів. Вони настільки давні і такі постійні, що, здається, нічого нового вже сказати не можна.
Інвесторів — як мух
Скільки пригадую, проблема хмельницького сміттєзвалища ніколи не була забута. І з боку влади, і інвесторів. Останні з завидною постійністю з’являлись у кабінетах представників то міської, то обласної влади. Кожного разу вони малювали захоплюючі картинки екологічного раю на місці теперішнього звалища. Хтось пропонував сортувальні лінії, хтось — потужне виробництво з переробки, одні представляли проекти електростанцій, що можуть працювати на біогазі, другі — котелень, де як паливо використовувалося б сміття... Що й казати, один проект ліпший другого. Мало того, часто інвестори готові були взяти на себе і все фінансування з їх впровадження. Здавалось, після перших зустрічей із чиновниками і потискання рук на знак згоди залишається тільке укласти договори і приступити до роботи. Але жодного разу цього не сталось.
Ось один із найгучніших проектів. Чотири роки тому був підписаний протокол про співробітництво між Хмельницькою міською радою та компанією «Держінвестиції України». Відповідно до нього, розширивши нинішній полігон майже вдвічі, мали побудувати завод з переробки сміття. Тоді місто увійшло до десятки тих, де мали зводити такі комплекси. Повідомлялось, що вже навіть почали працювати над проектно-кошторисною документацією, розробкою самого проекту, визначенням вартості та терміну реалізації. Сміття на нове виробництво мало звозити комунальне підприємство «Спецкомунтранс», яке обслуговує 10678 будинків та забезпечує прибирання 3379 контейнерів для вивозу відходів. Для обслуговування міста воно використовує 26 сміттєвозів...
А ось кілька місяців тому до Хмельницької міської ради зі своїми пропозиціями прийшли представники канадської компанії, котра готова розв’язати проблему. Вони обіцяють виробництво з переробки біологічних відходів.
Переконують, що останні становлять майже половину від загальної маси сміття. Якщо відокремити, то можна після переробки отримати надзвичайно цінну сировину. При цьому сам процес утилізації пропонують не хімічний, а максимально наближений до природного — при допомозі спеціальних хробаків та комах. Кажуть, що таке екологічно безпечне виробництво вже діє на переробному заводі в Оттаві. А нові комплекси компанія будує у Ванкувері та Огайо. Запрошують туди і хмельницьких чиновників, щоб подивились, переконались у безпечності й ефективності та швидше взялися за впровадження таких само технологій в Україні. Новий завод зможе переробляти і тверді відходи, забезпечивши повний цикл. А добова потужність підприємства становитиме до ста тонн переробки відходів.
Кмітливі та підприємливі інвестори дають гарантії, що готові вкласти у створення нового виробництва 50 мільйонів євро і згодні чекати півтора десятиліття, щоб проект окупився. Не влаштовує такий варіант? Ось інший, котрий пропонує одна з європейських компаній. Вона готова переробляти сміття і паралельно видобувати біогаз, що накопичився у товщах старого полігона.
Не годиться такий варіант? Якщо переглянути пропозиції за кілька останніх років, можна знайти з десяток інших. Але якими б цікавими та інтригуючими вони не були, жодного разу до практичної реалізації так і не дійшло.
Чому?
Не вистачало волі та зацікавленості чи землі?
Поговорюють різне. І про те, що не було єдиної державної програми, і це, начебто, стримувало владу на місцях. І про те, що у керівників не вистачало чи то волі, чи зацікавленості у впровадженні запропонованих проектів.
Адже тепер уже всім відомо, для доброго господаря сміття — це своєрідна золота жила. Затрат мінімум, а доходи можуть бути доволі великими. Тож спокуса добряче заробити самому і не допустити до справи чужих могла бути цілком вірогідною перепоною.
Та не будемо ворожити на «сміттєвій» гущі. На практиці вийшло так, що про необхідність вирішення цієї проблеми заговорила вже не влада, а самі люди. На початку року в Хмельницькій міській раді була зареєстрована електронна петиція щодо будівництва заводу: «Сортування та переробка твердих побутових відходів для європейських країн є нормою життя. У нас чудове місто, і дуже хочеться, щоб воно і надалі залишалось чистим, охайним, прибраним. Будівництво на околиці міста заводу з переробки твердих побутових відходів зможе цьому посприяти і створить можливість уникнути забруднення навколишнього природного середовища в майбутньому».
Оскільки петиція набрала необхідну кількість голосів, влада зобов’язана була її розглянути. Розглянула і підтримала. Але тут з’ясувалося, що все впирається у земельну ділянку, на якій можна було б звести новий завод. У міста такої немає. Тому своє слово має сказати обласне керівництво.
Цікаво, що кілька років тому одна із фірм уже викупила у сільської громади, на території якої розміщено нинішній полігон, кілька гектарів землі, мовляв, саме для того, щоб там звести нове виробництво. Але земля викуплена, а переробки як не було, так і досі немає. Хмельницький міський голова Олександр Симчишин уже звернувся до обласного керівництва із проханням допомогти знайти і виділити необхідні гектари. Тож нову ділянку для переробного заводу шукають.
А тим часом гори непотребу ростуть
Важко сказати, наскільки точна ця цифра, але називають чотири—п’ять мільйонів тонн — саме стільки зібралось відходів на полігоні під Хмельницьким. Нинішнього року він може справляти шістдесятилітній ювілей. Але жодної радості з цього приводу немає. Навпаки, сміттєзвалище загрожує екологічному спокою міста. Воно розкинулось майже на дев’яти гектарах. Через брак території рости вшир уже не може. Зате піднімається вгору дедалі вище. Його висота сягнула тридцяти метрів. Ще на п’ятнадцять метрів униз полігон увійшов у глиняний кар’єр. Крутосхили сміттєвої гори в буквальному розумінні слова ростуть день від дня. З ними — загрози зсувів чи загоряння. Обидва явища доволі небезпечні і можуть призвести до справжньої трагедії.
Це найбільший полігон відходів області. Але, крім нього, є ще інші 843 сміттєзвалища та полігони. Не тільки в обласному центрі, а й в Кам’янці-Подільському, Нетішині, Старокостянтинові, Славуті та у Полонському і Дунаєвецькому районах вони перевантажені і перебувають у критичному стані. Лише кілька із більш як двох десятків полігонів міст обласного підпорядкування та райцентрів мають проектну документацію. І тільки на два десятки полігонів оформлено паспорти місць видалення відходів. Решта — у напівлегальному і доволі критичному стані.
І при цьому жодної переробки сміття в області так і не ведеться.
Хмельницький.
На знімку: щоб загасити останню пожежу на Хмельницькому полігоні побутових відходів, довелося залучити 26 рятувальників і сім одиниць пожежної та спеціальної техніки.
Фото надане ГУ ДСНС в області.
