Юні кадети із Городка на Хмельниччині стали справжньою окрасою свого містечка. Вони вже звикли до того, що навіть у щоденній формі завжди привертають увагу до себе. А коли з'являються у парадній -- то й говорити нічого.
На знімку:
учні кадетських класів Городоцької ЗОШ № 4.
Навряд чи варто докопуватись, чому такий спеціалізований клас з'явився першим у районному, а не обласному центрі. Напевно, тому, що саме там знайшлись і справжні ентузіасти цієї справи, і щирі патріоти. Два роки тому, коли навіть найвищі державні посадовці у розпачі здіймали догори плечі, мовляв, не маємо ані війська, ані кадрів, ані техніки, у Городоцькій ЗОШ № 4 взялись самотужки рятувати ситуацію. Як могли.
Поки у військкоматах добровольці записувались в армію, тут створили перший клас, який отримав назву "Захисник вітчизни". Після молодшої школи набрали лише дванадцять "добровольців". Зовсім небагато, бо, з одного боку, є певні вимоги до кількості учнів для спеціалізованих класів. А з другого, в момент, коли напруження на східному фронті було особливо великим, навіть багато хто із дорослих чоловіків подумував про те, як уникнути військової форми і служби на небезпечних ділянках. А ці хлопчики разом із батьками вирішили одягнути її і у такий спосіб показати відданість своїй країні.
Богдан Богінський був серед них. Тепер він уже семикласник. Але на запитання, чи вирішив після школи продовжити навчання у військовому виші і стати кадровим офіцером, ще не має остаточної відповіді. Розповідає, що він із родини лікарів, де всі -- представники цієї найгуманнішої професії. Отже, і він вже задумувався над тим, щоб продовжити сімейну традицію. Але тут-таки додає: "Якщо лікарем -- то військовим".
Більшість із цих хлопчиків справді ще не визначились, ким будуть у майбутньому. Але в тому, що форма і спеціальна програма навчання вже наклали на них свій відбиток, немає сумніву.
Їхній викладач Олександр Задоянчук розповідає, що сумлінніших і дисциплінованіших учнів у школі годі й шукати. І решта вчителів погоджується, що проводити уроки в цих класах -- одне задоволення. Окрім загальнообов'язкових, тут є спеціальні предмети, де навчають, як захищати Вітчизну, знайомлять з українською військовою історію, вчать володіти зброєю. Олександр Іванович розповідає, що на перервах тут не побачиш, як хлопчики бавляться машинками чи іншими іграшками. Якщо є час -- вони вправляються у складанні рушниці.
Але найголовніше не це. Юні захисники Вітчизни всотують у себе такі поняття, як честь, патріотизм, обов'язок перед країною. А вивчаючи військову історію, вони тепер добре знають, чим мають закінчуватись збройні конфлікти.
Ось і ми питаємо, чим має закінчитись протистояння на сході України. У відповідь зразу лунає одне: "Миром і перемогою". Це правильно, але як досягти їх? Особливо тоді, коли тобі протистоїть такий сильний ворог. Його військовий потенціал применшувати не варто.
Кадети ствердно кивають головами, а потім висувають свої версії. Спочатку потрібне перемир'я. Найкраще було б просто домовитись, щоб ворог полишив нашу землю. А якщо це не вдається, тоді потрібно шукати підтримки і допомоги у наших союзників -- сильних країн, котрі мають достатньо військової техніки. Було б добре, щоб вони поділились нею з Україною, тоді б наші військові швидше перемогли...
У їхніх словах і судженнях ще багато дитячої наївності. Але важливо інше -- вони не прагнуть когось лякати, брязкати зброєю, стати професійними військовими найманцями. Ні, вони лише хочуть миру для своєї України. І це -- найголовніший урок, котрий винесли зі своїх шкільних занять.
Цьогорічного вересня у городоцькій школі у військовій формі за парти сіли хлопчики вже в трьох кадетських класах. Із перших дванадцяти їх загальна кількість зросла майже до півсотні. У школі не виключають, що популярність цих класів зростатиме і надалі. Вже тепер туди проводять спеціальний відбір. Претенденти мають мати хороші знання і пройти тестування психолога.
У майбутньому хтось із них обере для себе військову спеціальність, інші здобудуть мирні професії. Але всі вони відтепер знають, що вони -- захисники Вітчизни, і в разі потреби завжди боронитимуть її. До повної перемоги. І миру.
Ірина КОЗАК.
Фото автора.
Хмельницька область.
