У 2016-му місту Умань виповнилося 400 літ! Проте дата заснування — 1616 рік — досить умовна та має багато білих плям. Святкування дня народження традиційно проводять з 30 вересня по 2 жовтня. Цьогоріч воно збіглося зі святом Рош Ха- Шана, тож було вельми багатолюдним.
Назва міста походить від улюбленої і сакральної для українців рослини — умані, більш відомої як дев’ясил. Хотів був гетьман Калиновський, колишній володар Уманської пустоші, дати назву Калинград, але вона не прижилася.
У словнику-довіднику народних назв лікарських рослин умань іменують як велике зілля, новий хліб, старівник, омен, умен, Христове око, око Лади тощо. У народі справедливо величають золотою квіткою держави. Насправді це назва звичайного дикого соняха. Саме його ми бачимо у давніх сакральних орнаментах і символах, у зображеннях на старовинних кахлях. Сучасний соняшник не має до того жодного стосунку і має зовсім інше, американське походження.
До початку XX століття, коли народжувався хлопчик, під голову йому клали шматочок коріння рослини, щоб малюк виростав сміливим, мужнім і сильним. Дев’ясил вважався великим оберегом роду. Українські господині намагалися посадити його біля хати.
У тибетській медицині умань звучить як «Ману бадра», що відповідає прадавній індоєвропейській мантрі часів трипільської цивілізації. Ця рослина є основою великої кількості складних еліксирів. За допомогою цілющих настоянок у громадянську війну лікували туберкульоз і рятували від смерті тисячі людей.
Вадим ПЕРЕГУДА, провідний науковий співробітник Вишгородського історико-культурного заповідника.
Фото надані автором.
