ЕКОУМОВИ
Німець Мішель Якобі на Закарпатті активно відновлює популяцію карпатського буйвола.
Уродженець міста Кієл, розташованого між Гамбургом і данським кордоном, залишивши заможну Німеччину, опинився у Карпатському краї, де займається розведенням буйволів.
Минулого століття на Мараморощині люди тримали буйволів, як і корів. Вони служили доброю тягловою силою. Від буйволиць отримували здорове, чисте і жирне молоко. Та з колективізацією на початку 1950-х років кількість поголів’я пішла на спад. А через чотири десятиліття в регіоні залишилася майже сотня особин. Довідавшись про ці факти, німець Мішель Якобі поставив собі за мету відновити популяцію на Закарпатті.
Чи мав досвід у цій справі? Тільки й того, що здобув фах лісівника-еколога в університеті німецького міста Фрайбург. Молодечий запал у пошуку екоумов вісім років тому привів у Нижнє Селище на Хустщині.
Ходив від хати до хати у пошуках буйволів, розпитував старших людей, які могли б поділитися досвідом утримування. З’явилися однодумці у кількох благодійних фондах, бо за які кошти купити буйволів?!
Нині згадує: «У 2009 році дізнався, що підприємець із Львівщини скупив 17 буйволів, щоб здати їх на м’ясокомбінат у Самборі. Я сказав собі: жоден буйвол не піде на м’ясо, поки я тут!». І вирушив шукати того чоловіка. Згодом стадо повернулося в Стеблівку Хустського району, де з’явилася перша ферма.
Мішель може годинами розповідати про свою справу — настільки велике задоволення має від щоденної нелегкої праці.
Цьогоріч Мішель уперше вивів стадо для літування на луки. Вибір випав на полонину Пересліп, що на високогірній Рахівщині. 25 буйволів за тиждень здолали шлях від Чумальова до полонини.
Переміщення проводилося з метою адаптації карпатських буйволів до високогірних умов у рамках проекту, який спільно реалізують громадська організація «Збереження агробіорізноманіття Карпатських гір» на чолі із Мішелем Якобі та благодійний фонд «Карпатське агентство регіонального розвитку» на чолі з Василем Хомою. До слова, він і громадський активіст, нині народний депутат України Сергій Кіраль, є авторами проекту, що переріс у фест «Гуцульська бриндзя» і цьогоріч у вересні відбувся уже вшістнадцяте.
Того, що знає про буйволів Мішель, не знайдеш в енциклопедії. «Буйвол — тварина зі своїм характером, — розповідає німець. — До нього з батогом краще не підходити, не любить, коли принижують. До вередливої Жанни, наприклад, довго довелося шукати підхід. Тепер вона дає 12 літрів молока на день».
Запропонував мені спробувати квасного (кислого) молока. Воно такої жирності, що майже не відрізниш від сметани.
Дивно було слухати з вуст німця закарпатську говірку, розуміння тонкощів приготування кляганого (парного) сиру, місцевих страв. Запам’яталося сказане: «Люди мають жити ближче до природи. Це те, що я хотів показати на своєму прикладі».
Ужгород.
Фото надане автором.
