Вільний мікрофон
Заходжу до магазину, беру буханець свого улюбленого хліба і, як завжди, простягаю касиру п’ять гривень.
— З вас ще дві гривні, — каже касир.
— Як?! Ціну зазначено — п’ять.
— Дві гривні за комісію, — відповідає касир і пояснює: — За те, що ми беремо у вас гроші.
Читач скаже, що це нісенітниця, такого бути просто не може. Зізнаюся, у магазині зі мною такого не траплялося, але от при оплаті інших послуг комісійні за приймання грошей беруть. На першому місці тут сфера мобільного зв’язку. Купую, скажімо, стартовий пакет «МТС», на якому яскраво написано, що хвилина розмови коштує 0,40 грн. Але коли настав час поповнювати рахунок, то з мене взяли додатково 30% комісії. А полягала ця комісія лише в тому, що в мене прийняли мої кревні. І нічого більше. Виходить, тариф уже не 0,40 грн., а 0,52. Такий от нехитрий фокус з відбирання грошей в абонентів. Додамо: не зароблених, а простіше кажучи, дармових. Мимоволі напрошується думка: а якщо цю практику переймуть магазини й у касах теж почнуть брати комісійні? Торгівля від цього отримає навар, а покупці... А що з ними станеться? Витерплять і це, їм не звикати!
Варто додати, що мобільні зв’язківці не першопрохідці. Пальма першості тут належить нашим транспортникам. Ще з радянських часів у них повелося брати комісійні за попередній продаж квитків на потяги, літаки, автобуси, пароплави. Але це цілковитий абсурд. Вдумайтеся тільки: заздалегідь купуючи квиток, пасажир дає гроші в кредит транспортній компанії, але замість того, щоб одержати за це відсотки у вигляді знижки на ціну, з нас ще й додаткову плату беруть у вигляді комісійних. Посилання на необхідність витрат на організацію й обслуговування попередніх кас непереконливе, оскільки без них довелося б створювати більше кас поточного продажу квитків і мати ті самі витрати. Наш ідіотський — інакше його не назвати — порядок буквально ошелешує іноземців, які звикли в себе на батьківщині до ринкових відносин.
Свої загадки з тарифами і в наших комунальників. Так, плата за опалення квартир чомусь нараховується з огляду на площу приміщень. Однак навіть школяру з підручника фізики відомо, що обігріваються не квадратні метри, а об’єм приміщення — кубометри. Коли про це запитуєш фахівців, вони тільки знизують плечима: так, мовляв, було завжди, хоча визнають, що це несправедливо, оскільки й мешканці нещасних хрущовок, де стелі ледве сягають 2,5 метра, і ті, хто має шикарні квартири з висотою стель 4 і більше метрів, платять однаково — за квадратні метри. За прибирання сміття плата теж стягується чомусь із квадратного метра житла. А де ви бачили, щоб смітили метри, а не люди?
Донецька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
