Основне питання, що постало перед громадянами України, які вимушено залишили свої будинки і майно на окупованому Донбасі та в Криму, — житло. Експерти організації «Громадянська ініціатива Луганщини» ще наприкінці 2015-го заявили, що для забезпечення переселенців з Криму і сходу України необхідно приблизно 145 тисяч квартир. На жаль, і через два роки після виникнення цієї проблеми не існує окремої програми. Переселенці часто не мають можливості взяти кредит і реалізувати своє право на отримання земельної ділянки. Звернення до чиновників різного рівня зазвичай закінчується однією фразою: «Немає державної програми».
Зрозуміло, що постійно зростаюча орендна платня з’їдає фінанси, які можна спрямувати на власне будівництво або придбання житла. Тому люди, які мають постійний дохід, самостійно шукають вихід, щоб позбутися статусу «бездомних». Від орендованих квартир деякі вимушено переміщені особи (ВПО) переходять до облаштування постійного житла.
Складне становище соціально незахищених сімей, що отримали в 2014 році тимчасовий притулок у санаторіях і гуртожитках, теж вимагає свого вирішення. Адже така невизначеність не влаштовує ані власників будівель, ані самих мешканців, які перебувають під постійною загрозою виселення.
Ми поспілкувалися з ініціативними групами, які втілюють три реальні історії вирішення свого житлового питання. Шлях довгий, але, як у відомій приказці, початок — половина справи.
Екопоселення «Абрамівка»
Дев’ять місяців активісти ГО «Кримська діаспора» отримували документи на землю неподалік від селища Абрамівка Вишгородського району Київської області. Організатори вирішили зробити своє поселення екологічним. Над проектом майбутнього екоселища за 47 км від Києва запросили працювати фахівців із внутрішньо переміщених осіб. Нині у співтоваристві «Абрамівка» отримують ділянки 559 сімей переселенців. Під будівництво селища влада запропонувала майданчик у чистому полі на 55 га. Раніше від цієї ділянки через повну відсутність інфраструктури відмовилися ветерани АТО.
Були сумніви в успіху щодо отримання землі, але за справу взялися юристи організації, і перший етап уже позаду. Луганчанка Анжеліка Корецька, юрист-землевпорядник, пояснює: «Ділянку виділено із земель державної власності, розміщена вона в адміністративних межах Абрамівської сільради Вишгородського району. Цільове призначення — індивідуальне садівництво. Станом на вересень 2016 року документи на землю отримали вже 200 сімей».
Координатор проекту Олександр Старіков упевнений: «Важливо об’єднуватися. Проект великий, і якщо кожен діятиме сам по собі, то в інстанціях поодинці вас можуть відфутболювати: не так оформлено довідку, не вистачає того чи іншого документа. Адже люди роблять одні й ті самі помилки. Тому ми розбили співтовариство по 20 родин, вони обирають старосту, потім «п’ятдесятника». А вже ті, маючи досвід і знання та отримавши від людей довіреність, спілкуються з владою».
Взаємодія з місцевою владою — окрема історія. Олександр розповідає, що перш ніж побачити якийсь рух назустріч, спілкувався з великою кількістю селищних і районних рад. Допомогла дружба зі схожим об’єднанням ветеранів АТО: «Вони якось поскаржилися, що їм «намагалися всунути голе поле» без жодних комунікацій. А ми подивилися ділянку і зацікавилися: рівна, суха, хоча є нюанси — 8 км до найближчої лінії електропостачання».
Олександр каже: можливо, це буде децентралізоване енергопостачання від відновлювальних джерел енергії, адже вони обрали напрям екопоселення. Водою забезпечать себе самі, є досвідчені геодезисти з великим стажем буріння свердловин. Фахівці проекту — будівельники та економісти — розробляють кошторис на спорудження.
Учасники проекту — переважно сім’ї з дітьми. Професії дуже різні, є серед них архітектори, інженери, ІT-шники. Всі ці людські ресурси допоможуть не тільки створити селище із застосуванням новітніх екотехнологій та забезпечити себе роботою, а й успішно інтегруватися в місцеву сільську громаду. Були зустрічі в Абрамівській сільраді, влада обіцяла, що місця в школі та дитячому садку для майбутніх мешканців екогромади знайдуться.
Кооператив «Мальовниче»
Обслуговуючий кооператив «Містечко переселенців «Мальовниче» також створювався в соцмережах. Землю біля села Дмитрівка в Києво-Святошинському районі виділили кооперативу на умовах викупу. «Ми викупили землю, організували людей, підготували проекти для будівництва, документацію. Проблемами залишаються електроенергія, вода, каналізація, дороги», — розповідає член правління організації Володимир Шашков.
Земельні ділянки від 3,5 до 9 соток розподілялися після рішення загальних зборів членів кооперативу. Учасники домовилися про взаємодопомогу та трудову участь у роботах із організації спільного простору, доріг. При цьому якщо немає можливості працювати особисто, люди можуть замінити фізичну участь грошовим внеском.
У кооперативі вже є перша ластівка. Майже готовий двоповерховий будинок із солом’яних панелей львівського виробництва. Його власники, донеччани Дмитро і Наталія, почали будівництво ще влітку. Дуже задоволені співпрацею з львів’янами: кажуть, що немає жодних непорозумінь, а успіх будівництва багато в чому залежить від бригадира, бо робить усе дуже якісно та ретельно — як для себе.
Але головним викликом для власників ділянок нині є відсутність електроенергії: поки що кооперативу в обленерго відмовляють у підключенні до сусідньої мережі. Забудовники-новачки намагаються вирішувати цю проблему, бо зима не за горами.
На перших порах допоміг Червоний Хрест — виділив намет, де можна було би переночувати будівельній бригаді, та три генератори, щоб забезпечити роботу електричних інструментів. Дмитро каже, що два з них уже виходили з ладу від дуже інтенсивної роботи. Їх ремонтують та продовжують працювати далі. Проте це, безумовно, не вихід для колективного будівництва. Дружина Наталія додає: «Зверталися до донорських організацій по допомогу. Нам сказали, що треба спочатку купити землю, а потім допоможуть кооперативу з енергопостачанням — не грошима, а можливо, сонячними панелями чи вітрогенераторами. Купили. Далі сказали: побудуйте перші будинки, щоб ми бачили, що ви не на перепродаж землю взяли. Добудовуємо. І дуже чекаємо допомоги, бо без енергії поселення не зможе існувати».
Але у «Мальовничому» пішли далі. Вирішили для всіх охочих організувати будівництво з урахуванням сучасних стандартів енергоефективності та екологічності житла. Для цього звернулися за досвідом до одного з лідерів екобудівництва в Європі — Німеччини. Уклали партнерську угоду з організацією Україно-німецький форум.
Координатор форуму Алекс Родіонов (Німеччина) розповідає: «Ми вирішили залучити недорогі ефективні технології швидкого будівництва з солом’яних блоків. Сировина поруч, соломи на Київщині досить, тож логістика недорога. У сусідньому селі організували цех із виробництва блоків. Приміщення поки що безплатно надав місцевий підприємець. Завезли обладнання, орендували техніку, навчили бригаду з восьми осіб, орендували кран, вантажівку і почали роботу. Все це оплачується членами кооперативу. Німецька сторона забезпечила проект типового будинку з солом’яних блоків. Щодо вартості — дивитимемося, скільки вийде. Орієнтовно припускаємо, що готова коробка без вікон стане приблизно в 130—200 доларів за квадратний метр».
Нині на ділянці вже споруджується «солом’яний» будинок за німецькою технологією. Він робиться без фундаменту, на спеціальних гвинтах. За словами фахівців, це надійно і значно економить час і кошти. Але можна будувати і на стрічковому фундаменті, стіни легкі, з відмінними теплоізоляційними властивостями, штукатуритимуться екологічними глиняними і вапняними розчинами. Очікується, що об’єкти споживатимуть енергії в 3—4 рази менше, ніж у стандартному багатоквартирному житлі 60—80-х років. У рамках проекту планується звести 10 будинків із солом’яних блоків.
Дім-конструктор: переїздить разом із вами
Дмитро Кухарев, директор одного із приватних підприємств, переїхав з Донецька до Києва п’ять років тому. Натхненний завзятістю активістів кооперативу «Мальовничий», він впроваджує незвичайну технологію: проектування та монтаж залізобетонних одноповерхових будинків. Тобто це такий собі «конструктор». Ці будинки популярні в Італії, скандинавських країнах, Прибалтиці, зводяться без фундаменту, просто на землі. Дмитро стверджує, що можна сконструювати будинок будь-якого розміру (від 15 до 158 кв. метрів), пізніше додавати нові блоки-кімнати, та найголовніше — житло можна встановити за три дні, а також розібрати та перевезти на інше місце. Головна умова — це знайти земельну ділянку, де можна спорудити будиночок. І якщо справді таку конструкцію можна транспортувати, то й земля може бути в оренді, не обов’язково придбана у власність.
Інна П’ятова (за матеріалами Донецького прес-клубу).
Ось така перша ластівка — будинок переселенців Наталії та Дмитра.
Нарада архітекторів щодо проекту екопоселення в Абрамівці.
Фото автора.
