Підприємці, майстри та айтішники, які внаслідок бойових дій втратили офіси, 


тепер можуть працювати разом

 

Протягом двох років у Донецькій області спостерігається справжній бум громадських, волонтерських ініціатив та соціальних проектів. При цьому тішить той факт, що є підстави говорити не тільки про збільшення кількості неурядових об’єднань, а й про їх тематичне розмаїття. Хаби і відкриті простори, центри соціальної та правової допомоги переселенцям, альтернативні центри зайнятості та проекти, спрямовані на розвиток бізнес-середовища в регіоні. А в Краматорську почав працювати перший та поки що єдиний коворкінговий центр «FreeUa».

 

 

У перекладі з англійської «коворкінг» дослівно означає спільна робота. Є також широке і вузьке значення цього терміна. Коворкінг — підхід до організації праці людей із різною зайнятістю в загальному просторі і сам простір — колективний офіс.


Ідея коворкінгу виникла з розвитком фрілансу, одними з головних недоліків якого є ізоляція людини, яка працює, і відсутність колективу. Саме цю проблему коворкінг і покликаний розв’язувати: програміст може сидіти в одній кімнаті з журналістом, при цьому виникає ділова атмосфера, яка сприяє підвищенню якості роботи. В принципі, історія коворкінгу почалася відносно нещодавно. У 2005 році американський програміст разом з фрілансерами-однодумцями створив у Сан-Франциско перший у світі коворкінг-центр. У Донецькій області такий центр виник 2015-го.


За словами авторки коворкінгу в Краматорську Наталії Семиволос, «FreeUa» готували саме для фрілансерів, тому що дуже багато підприємців у Донецькій області через воєнні дії перейшли у формат роботи на дому. У багатьох відсутня можливість орендувати офіс, деяким він у принципі і не потрібен. Отже, в разі відсутності необхідних умов вдома коворкінг — непоганий варіант.


— У нас можуть проводити зустрічі фрілансери, журналісти, тренери, дизайнери, айтішники... В коворкінгу можна провести захід, можна орендувати робоче місце на годину чи на місяць. Головне — є хороші умови роботи. Чим хороший цей формат? Якщо порівняти його з кафе, де людина повинна щось замовляти (а не завжди можна обійтися однією чашкою кави), в коворкінгу за ті самі гроші можна орендувати робоче місце, а кава і чай входять у цю вартість. Наприклад, заплативши 15—20 гривень за годину, людина має доступ до Інтернету, за необхідності може користуватися ноутбуком і навіть скористатися роздруківкою до 30 аркушів. Чай, кава з печивом входять у вартість, — розповідає Наталія.


До створення коворкінгу в Краматорську команда підійшла ґрунтовно: спочатку відвідала найяскравіші і найпопулярніші центри в Києві. І лише після ознайомчої екскурсії взялася до роботи. У підсумку, щоб покрити основні витрати, пов’язані з коворкінгом, вдалося залучити ресурси міжнародних донорів.


— Наша організація «Українська мережа освіти дорослих та розвитку інновацій» брала участь у конкурсі проектів та отримала фінансування на реалізацію проекту «Фріланс-майдан» за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та уряду Японії. За рахунок гранту ми купили всі необхідні меблі, обладнання, посуд. Також провели цикл тренінгів для фрілансерів, — ділиться Наталія Семиволос. — Але з огляду на специфіку Краматорська і Донецької області загалом такий формат на платній основі просувається складно. Мешканці не готові йти і працювати поза офісом чи домом і платити гроші за це. Як не сумно усвідомлювати, але якби у нас було пиво, відвідувачів було б більше... Та це не наш формат.


Попри складнощі, команда «FreeUa» сподівається, що потихеньку цей напрям стане більш затребуваним. Команда краматорського центру активно займається пошуком грантових коштів та написанням проектів спільно з Асоціацією фрілансерів Донецької області. Зокрема, один міні-грант «FreeUa» вже реалізував. Це освітній проект для студентів технічних спеціальностей.


— Ми проводили для них курси із фрілансу: копірайтинг, веб-дизайн і створення сайтів. Загалом навчили 30 осіб, усі вони — студенти старших курсів. Зрозуміло, що на перших етапах великих замовлень не буде, але хоча б на поточні витрати хлопці вже зможуть заробляти, — розповідає координатор коворкінгового центру Христина Шостир.


Нині актив «FreeUa» працює над реалізацією стратегічного напряму — розвитком малого і середнього бізнесу серед фрілансерів. «У перспективі плануємо перетворити наш коворкінг на такий собі хаб, у якому працюватимуть консультанти для бізнесменів-початківців, для тих, хто вже досяг успіхів у самозайнятості. Також хочемо проводити майстер-класи, тренінги з маркетингу, піару. Сподіваємося, що наші амбітні плани незабаром втілюватимемо в життя», — каже співрозмовниця.

 

 


На думку тренера, журналістки Ірини Гамбарян, коворкінг «FreeUA» — це не просто приміщення з сучасним обладнанням. «Це справжній будинок для тих, хто хоче змінюватися сам і змінювати навколишній світ. Люди, завдяки яким під цим дахом створена дружня і творча атмосфера, стали позитивним прикладом змін, — впевнена Ірина. — Нас вони, наприклад, надихнули на створення коворкінгу соціального підприємництва в Чернівцях. Ми зареєстрували заявку і сподіваємося, що вже наступного року коворкінг відчинить свої двері. Не менш привітно, ніж роблять це натхненниці і мрійниці на сході».

 


Світлана АГАДЖАНЯН, за матеріалами Донецького прес-клубу.


Фото надані Донецьким прес-клубом.