Як пишуть нам луганчани, котрі залишилися в окупації, від місцевих ЗМІ вимагають регулярно й більш широко висвітлювати події за участю голови «ЛНР» Ігоря Плотницького, забезпечивши тим самим створення «позитивного іміджу» ватажка місцевої окупаційної влади, та й усієї «молодої республіки» загалом.
— У нашій газеті все за принципом «у кожному малюнку сонце» в особі Венидиктича (Ігор Плотницький. — Авт.), — розповідає співробітниця однієї з луганських газет Вікторія Л. — Свого часу мер (той який був при Україні) нам постійно повторював, що хоч і є представником засновника нашого видання, але більше двох його фото в газеті бути не повинно. Він завжди вважав, що зайвий «прогин» тільки шкодить його іміджу, тому що викликатиму у читача лише роздратування. У нас же тепер усе навпаки. У плюс зараховується найбільше згадування нашого «керманича й К.». Новоявлені еленерівсбкі «ідеологи» не можуть зрозуміти, що коли занадто багато — це теж погано. Але якщо вони самі цього хочуть — ми і ставимо «регулярно, багаторазово й широко». Отож шкодимо ми «молодій республіці» тепер офіційно...
— Тут у Луганську (як у роки моєї молодості в СРСР) усе робиться винятково «на прохання трудящих», які «в єдиному пориві» підтримують курс влади «молодої республіки», — пише нам луганська пенсіонерка Марина Т. — Але, як і при Союзі, у ці гасла вже ніхто у нас тут не вірить. Ми глузуємо з них. Набагато образливіше чути, що в Україні, начитавшись інформацій про «єдиний порив у ЛНР», деякі громадські й політдіячі приймають це за чисту монету. Зрозумійте, тих, хто за Україну, тут більшість (і стає ще більше), але ми не можемо відкрито говорити про це. Небезпечно. Днями дивилася, як журналіст, що виїхав з Донецька, віщав на ТБ, що тут залишилися лише сепаратисти й пособники терористів і тому треба від нас відмовитися. Була обурена. Хто таке каже, той сам пособник російських пропагандистів, що повторюють про відділення Донбасу. Сепаратизм -це прагнення до відділення. Тому той, хто закликає Україну відгородитися від нас і взагалі відмовитися від східних територій, — справжнісінький сепаратист.
— Ну а той, хто не згоден з «правлячим курсом», а ще й насмілюється вголос про це казати — «ворог і пособник хунти», — пише нам з Луганська Тетяна Л. — Недавно мене, як старшу по нашому багатоквартирному будинку, разом з колегами із сусідніх багатоповерхівок, запросили в місцеве відділення міліції. Там якісь люди у формі (а вони все тепер надягають камуфляж, щоб підкреслити свою причетність до будівництва «молодої республіки». Один плюс — зрадників видно здалеку) заявили, що ми зобов’язані вчасно повідомляти про «сумнівні особистості», про те, що говорять мешканці, хто «розводить антиросійську пропаганду», критикує дії влади «ЛНР» чи просто висловлює якесь невдоволення, або вважає, що при Україні було краще. Ті, хто нас зібрав (а були тут і «старші» усіх сусідніх будинків), заявили, що ми зобов’язані вчасно «сигналізувати», тому що подібні висловлювання несуть «серйозну небезпеку для молодої республіки». І на підтвердження того, що ми проінструктовані, усіх змусили розписатися в якомусь журналі. Простіше кажучи, нас зобов’язали «стучать»...
