Кажуть, що сміх продовжує життя, що хороший настрій і усмішки — найкращі ліки. Завдяки сміху підвищується імунітет, активізується діяльність легень, покращується циркуляція крові та емоційне самопочуття. Є люди, які професійно займаються такою сміхотерапією — це лікарняні клоуни. В Україні уже майже п’ять років у лікарні приходять небайдужі творчі люди, щоб своїми виступами та розвагами підтримати хворих. Засновник такого проекту в Києві — актриса, клоун, режисер, керівник дитячої театральної студії «Магіко» Марія ГАВРИЛОВСЬКА — знає про цю професію все.

— З чого почалась ваша сміхотерапія?

— Я дізналася від знайомих про існування такого проекту в Америці й загорілась ідеєю зробити щось схоже у нас. Мені дуже хотілося використати власний театральний досвід і любов до дітей там, де вони найбільш потрібні, тож я почала шукати однодумців. Першим моїм учителем лікарняної клоунади став Тарас Обоїста з Рівного. Згодом ми вже разом набиралися досвіду в закордонних колег, а наші осередки з’являлись у Миколаєві, Києві, Черкасах та Харкові.

— У чому полягає специфіка роботи?

— Лікарняні клоуни приходять у відділення, щоб змінити важку атмосферу. І з’являтися повинні у точно визначений день і час для обов’язкового спілкування з дітьми хоча б раз на тиждень.

— Ви знаходите волонтерів чи вони вас?

— Коли ми проводили школу лікарняних клоунів у Києві, інформацію про неї розповсюджували серед знайомих, психологів, у соцмережах. Мені надіслали 100 анкет, але у нашу команду потрапило лише 18 осіб.

— Є спеціальні критерії відбору?

— Звичайно. Ми проводимо співбесіди. Бажано, щоб це були молоді люди, хоча в Європі середній вік волонтерів — 35—45 років. Старші, як правило, вже мають життєвий досвід, сім’ю, роботу і чітко розуміють, скільки часу можуть віддати волонтерству. В будь-якому разі клоуни мають бути комунікабельними і розуміти, що таке тяжка хвороба. Звичайно, готуємо їх. У нашій команді є люди різних професій: вихователі, аніматори, програмісти, юристи.

— Чи потрібно спеціально вчитися на лікарняного клоуна?

— Так само, як і будь-якої іншої професії. Адже це робота з людьми, котрі перебувають у складному фізичному та душевному стані. Тут навіть із добрими намірами можна нашкодити. Потрібно знати всі особливості й нюанси хвороби й етапи лікування, якщо ти хочеш справді допомогти людині, а не просто погратися у веселого клоуна... Наша команда підвищує свій рівень роботи тренінгами. Щороку до нас приїздять друзі-колеги з Італії, Ізраїлю, Швеції, Данії. Спільна практика й жива дискусія розвиває не гірше за книгу. В Україні це волонтерський рух. А в деяких країнах цієї професії навчають в університетах, а клоуни працюють у штаті лікарні й отримують зарплату. Звичайно, хотілося б, щоб лікарняний клоун міг розраджувати дітей частіше, ніж раз на тиждень...

— Як відбувається спілкування?

— Клоунада — лише частинка лікування, ми приходимо не просто розвеселити, а скоріше «розсунути стіни». Хворі діти отримують те спілкування, яке є за межами лікарні, у них звичайне дитинство, гра, казковий світ. Ми робимо все навпаки: операцію — «свинці-торбинці», уколи в нас сміхотульні... Діти припиняють боятись уколів, а головне — лікарів, адже клоуни теж у білих халатах. Ще одна наша перевага в тому, що клоуни дають можливість дитині сказати «ні». І це нормально, якщо хворий погано почувається і відмовляється від ігор і спілкування. Якби клоунам також дозволили бути з дитиною перед операцією та після — щоб перед наркозом пограти з нею: «Зараз ти побачиш казковий сон»!..

— Якими благодійними проектами ще займаєтеся?

— Є клоун-донор. Батьки хворої дитини мусять купувати кров. Тому ми допомагаємо і в цьому: і самі здаємо, і інших донорів у призначений день зустрічаємо, супроводжуємо в процедурну, а після цього даруємо маленькі червоні носики і фотографуємося. Добре, коли є команда перевірених донорів і коли вона збільшується, адже потреба у крові величезна.

Неможливо перелічити всіх плюсів роботи лікарняним клоуном! Це і творча реалізація, і радість від дитячої довіри, і відчуття, що ти можеш бути дивом для когось. А найбільш корисне те, що ти вчишся бачити світ з іншого боку, і в найтяжчій ситуації помічаєш її смішний ракурс і знаходиш нестандартний вихід. Ось такі вони — лікарняні клоуни. Я залюбки приєдналася до них. До кабінету зайшли три звичайні дівчини, а вийшли веселі клоунеси і... пішли по палатах творити дива.

Наталя ПЛОХОТНЮК.

Фото автора.