Уже третій рік Крим фактично є островом, відірваним від материкової частини Росії. Змін за цей час відбулося чимало, і не всі вони — на краще.
Почнімо з того, що після проведеної наприкінці лютого — початку березня 2014 року спецоперації російських спецслужб, армії й флоту Крим де-факто опинився в становищі анексованої Росією території, на яку поширили норми й правила РФ.
Медицина безплатна, але...
Видавали й продовжують видавати російські паспорти, у тому числі й для поїздок за кордон, а також медичні страховки та інші види документів, без яких прожити в нинішніх умовах у Криму проблематично. Не маючи російського паспорта, ти не влаштуєшся на роботу, не маючи медстраховки, ти автоматично втрачаєш права на лікування в медзакладі й на прийом у лікаря. І так практично в усіх напрямках.
Медичне обслуговування в Криму справді стало безплатним. Якщо тебе поклали в лікарню, не треба тягти за собою все, від ватки й крапельниці до ліків. Але щоб пройти УЗД або обстеження на магнітно-резонансному томографі, записуються в чергу й чекають по півроку. Та само ситуація із записом до лікарів-фахівцям, яких просто не вистачає. Та й для лікування в медзакладі виписується тільки необхідний список препаратів, і він не надто великий. Тому розташовані поруч із лікарнями й поліклініками приватні медичні центри непогано почуваються, адже черги там менші, але ціни захмарні, і таке просто не по кишені звичайним кримчанам.
Пенсії підняли, але...
«Пенсії й зарплати на російському рівні. Кримчани отримуватимуть у три-чотири рази більше, ніж в Україні». Ці гасла звучали по телебаченню й по радіо, листівки з цими ж словами розклеювали буквально на кожному стовпі й зупинці громадського транспорту.
У такий спосіб стимулювали голосування на «референдумі» 2014 року, загорнувши цукерку в гарну обгортку. От тільки сама цукерка — з гіркуватим присмаком. Зовні все цілком пристойно. Так, пенсії підвищили, але чомусь нинішня кримська «влада» мовчить про те, що втроє-вчетверо зросли ціни на продукти, ліки, а також комтарифи. Харчі, до речі, у повному обсязі завозять із різних регіонів Росії, від Краснодарського краю й Ростовської області до Іркутська й Мурманська. Пристосуватися до них складно, багато хто з кримчан каже, що коли поставки йшли з материкової України, усе було набагато смачніше. Це стосується й молочної, і м’ясної продукції, особливо сирів і сала, а також цукерок і шоколаду.
«Моя пенсія в Криму становить 8048 руб. (приблизно 130 доларів). Ціни в магазинах Ялти останнім часом зашкалюють. У магазині для бідних мережі «Економ» я сфотографував вітрину. Нехай знають, яке життя в Криму», — пише в соціальній мережі ялтинський пенсіонер. За його словами, ціни підвищуються з кожним днем, а пенсії — ні.
Дороги ремонтують, але...
Мільярди рублів російських платників податків виділені й витрачаються на проведення ремонту автомобільних доріг у Криму. Усе б добре, але... Дороги не будують, а латають. Після так званого ремонту вони в буквальному значенні пливуть, і їх ремонтують знову. Здається, цьому процесу не буде кінця ніколи. Причому асфальт кладуть і в мороз, і в сніг. Приміром, у Сімферополі низку автомобільних доріг доводилося переробляти по двічі, а окремі ділянки траси Сімферополь—Керч — покривати асфальтом і усувати недоліки навіть по тричі.
Це стосується й дорожньої техніки, про що вже писав «Голос України». Закуплених сотень одиниць техніки, у тому числі й спеціалізованої, для розчищення снігу, на дорогах так і не з’явилося. А знадобилася вона саме в той момент, коли над півостровом щосили бушувала заметіль.
Виробництво зростає, але...
Президент Росії Володимир Путін на нещодавній підсумковій прес-конференції, говорячи про Крим, заявив, що тут відбулося зростання виробництва приблизно на 6 відсотків. Але реалії далеко не такі. Із працюючих підприємств — тільки заводи «великої хімії» у Красноперекопську й Армянську й завод «Фіолент» у Сімферополі, який виконує замовлення російської «оборонки».
46% підприємств у Криму збиткові, багатьом доводиться переходити на триденний режим роботи, оскільки вони завантажені замовленнями на 30%.
Туристи їдуть, але...
Міністерство курортів і туризму Криму бадьоро розповідає про те, що в 2016 році в Крим приїхало 6 мільйонів туристів. Але звідки вони взяли цю цифру, не кажуть. Місцеві дотепники зауважують, що в міністерстві, мабуть, рахують кожного пасажира, який прилетів в аеропорт Сімферополя, але ж багато людей літають у Крим і в Москву ледь не по кілька разів на тиждень. Реальна цифра — не більше двох мільйонів. Раніше туристи їхали переважно з материкової частини України, нині ж цей колись потужний потік скоротився в рази й перетворився на слабкий струмочок.
Без усяких але...
По-справжньому великою проблемою Криму в сучасних реаліях залишаються права людини. Причому йдеться не тільки про активістів кримськотатарського національного руху, яких за ґратами в Криму й російських в’язницях — більше двадцяти осіб. І це тільки тих, хто безпосередньо пов’язаний з півостровом.
Насамперед ідеться про так званий процес 26 лютого за подіями, пов’язаними з мітингом біля стін кримського парламенту 26 лютого 2014 року, коли зіштовхнулися дві політичні сили — захисники українського статусу півострова й представники партії «Руська єдність». Тоді заарештовано було чомусь тільки активістів Меджлісу кримських татар.
В останні місяці минулого року в Криму почали повально затримувати «українських диверсантів». Точніше, цей процес стартував у серпні 2016-го, коли з’явилися неоднозначні повідомлення про прорив диверсійних груп, а потім з’ясувалося, що це самі росіяни не впізнали один одного в темряві й улаштували між собою стрілянину. Постраждали не тільки військовослужбовці, а й мирні громадяни.
У Севастополі також відбулися затримання. Було відрапортовано про «накриття» цілої розвідувально-диверсійної мережі української розвідки. І це в Севастополі, який буквально пронизаний нелюбов’ю до України. Пізніше з’ясувалося, що пред’явлені на відеозаписі рушниці й гранати використовуються в пейнтбольних боях і їх ніяк не можна застосувати в реальних битвах.
Крим справді можна назвати сьогодні відірваним островом. З материковою частиною України його з’єднують два вузькі перешийки, на яких — російські прикордонні й митні пости, немає авіа- і залізничного сполучення. Із Краснодарським краєм — поромна переправа через Керченську протоку, яка багато в чому залежить від примх погоди.
На півострові діють російські закони й московський час. Але багато кримчан розуміють і усвідомлюють, а головне — вірять, що не за горами інший час, і стрілки годинника буде переведено на годину назад.
Крим—Київ.
Фото надано автором.
