Цей випадок трапився на блокпосту, що на трасі Лисичанськ—Попасна. Нещодавно, під час сильних морозів, силовики зупинили машину для перевірки документів. Гортає боєць сторінки паспорта, руки задубіли, пальці не слухаються. І тут жінка із авто простягає вовняні рукавички: мовляв, візьми, будь ласка, грійся. Чоловік на сидінні поруч перепитує супутницю: «Це мої?» — «Не переживай, я тобі ще сплету».
Таку історію розповів Віталій Цап, заступник командира роти спеціального батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль». Підрозділ несе службу поблизу Лисичанська. Торік на цьому посту стояли ще вагончики прикордонної служби та фіскальних органів. Сьогодні траса повністю — під контролем спецбатальйону.
— Обстановка стала спокійніша, — каже Віталій Цап (на знімку), — тридцять кілометрів від лінії зіткнення, але сюрпризи бувають. Знаходимо й вилучаємо зброю, вибухові речовини, наркотики, усілякі антиукраїнські листівки та літературу. Допомагаємо підтримувати правовий режим в зоні антитерористичної операції. Всі наші успіхи складаються з незначних маленьких перемог, і за ті два з половиною року, що ми несемо тут службу, місцеві в нас повірили. Кажуть: вам можна довіряти, і це — головне. Основний склад батальйону пройшов шість-вісім ротацій, до речі, сам заступник командира роти у Лисичанську уже вдванадцяте. Заходимо до головного вагончика, як його жартома називають, — «кухня-студіо». У вічі впадають розкладені на столі номери газети «Голос України». Парламентське видання тут популярне: отримують регулярно двічі-тричі на місяць. Привозять одразу по декілька випусків, і бійці із задоволенням знайомляться із новинами з усієї України.
Якщо така справа, виймаю з рюкзака декілька свіжих номерів газети: «Це вам, хлопці, післяобіднє читання». За столом вільні від зміни бійці дружно нарізають цілий казан салату олів’є. Невже скучили за новорічними стравами?
— У нас традиція: для іменинника і його друзів-побратимів готуємо багато олів’є, — посміхається Андрій Бурдаш (на знімку), відриваючись від перегляду газети. — Пригощаємо всіх, хто до нас заходить. Трохи далі від «кухні-студіо» — житловий бліндаж, виконаний за всіма законами воєнного часу. Сухий і теплий. Телевізор, піч-буржуйка, на стінах — килими. Мінімальний комфорт у польових умовах. Незважаючи на нібито мирну службу підрозділу, бійці не розслабляються ані на хвилину. Особливо після нещодавнього масивного обстрілу з боку так званих народних республік. Лінія фронту близько, і требу бути готовим до будь-яких несподіванок.
Андрій НЕСТЕРЕНКО.
Фото автора.
Більше фото тут — www.golos.com.ua
