Наталя вже півроку на сході України. Корінна галичанка. Це одразу відчувається у розмові. Вісім років Наталка пропрацювала фельдшером на «Швидкій» у Львові. Тепер цей досвід дуже знадобився на передовій, де її земляки у складі 24-ї механізованої бригади боронять нашу землю від агресора. Відтак, дівчина, як і багато її колежанок, стала окрасою військового підрозділу.
— Служба на взводному опорному пункті нелегка, — каже Наталка. — Ми тут у постійному напруженні. Стрілянина і прильоти мін стали звичним явищем, з перших днів навчилися правильно реагувати на ситуацію. На жаль, є поранені. Моє завдання — швидко організувати евакуацію і надати першу медичну допомогу, бо ті хвилині є вирішальними. Транспортуємо поранених до шпиталю. Хоч медик має виявляти холодний розум і впевненість, за життя кожного бійця болить серце.
Наталя зізнається, що трохи важко, бо далеко від дому. А так, є всі мінімально необхідні умови для служби. А малу батьківщину їй компенсує коло бойових побратимів.
Дівчина каже: хлопця не має і поки що її серце відкрите. Тож потенційним кандидатам на це серце не варто ловити гав.
Фото автора.
