Багато слів вже сказані
поетами,
Але ще більше в них таїться.
Я, — не колючими
памфлетами, —
Переживанням хочу поділиться.
Що ж то таке, коли приходить
туга,
Коли нудьгуєш знов і знов,
Коли в душі росте напруга,
І серце рветься з-під оков?
Коли не знаєш, де себе подіти,
І наче зараз рине сліз потік,
Та враз так хочеться радіти,
Всю ніч не сплющити повік.
Коли в думках один лиш образ,
Що крає серце кожну мить,
А вже якщо почуєш голос,
То геть у жилах закипить.
Коли так хочеться творити,
Й неначе оживаєш знов,
Бажаєш під зірками говорити,
Й пульсує так шалено кров...
Так ось, не треба плакати
й тужити,
Скажу я вам без післямов:
Це хоче щастям наділити
Прекрасне почуття — Любов!
Ірина Чепіль.
Київ.
