У цій колонці, що стала вже регулярною по середах, ми наводимо витяги з повідомлень, які відправляють нам до редакції наші співвітчизники, котрі залишилися на окупованій території.
— Телевізор дивитися неможливо, — пише дончанин Ігор Ч. — Стільки пропаганди мозок не витримує. Навіть у нібито невинні розважальні програми обов’язково вклинюється щось агітаційне. Днями дивився якусь дитячу передачу-вікторину. І раптом дітворі в студії стали розповідати про «Велику Росію, що перемогла фашизм, а тепер протистоїть неонацистам і хунті». Почув... Перемикнув... Потрапив на ретроспективу якихось випусків московського «КВК». Але й тут що не виступ, то підлесливі жарти про Путіна. Взагалі вимкнув «ящик». І думаю, що найближчим часом не вмикну...
— Місцеві канали намагаються наслідувати російське ТБ, але роблять це невміло, проте з таким пафосом, що це, швидше, схоже на пародію. — написав мешканець Донецької області Роман С. — Навіть якось сидів і довго дивився «аналітичну» програму якогось місцевого «політолога-журналіста», котрий уже надто намагався копіювати одіозного Кисельова. Виходило дуже смішно. Я від душі посміявся... Але одразу хочу написати, що невесело мені стає, коли розумію, скільки ворог докладає зусиль і витрачає коштів на пропаганду. І це все вкупі «точить» і не такі уми. Мій інститутський товариш, проукраїнська позиція якого в мене не викликала сумнівів, днями в бесіді почав мені «віщати» фразами з «кисельовських» новин. Брешуть складно, треба визнати...
А тиждень тому прочитав на одному сепарському сайті: «До процесу маніпулювання суспільною свідомістю залучено абсолютно всі українські ЗМІ, чия діяльність здійснюється під наглядом Міністерства інформполітики...». Ах, якби це було правдою...
Але вся біда в тім, що «Мінстець» взагалі нічого не робить. Принаймні тут їх діяльності ми не відчуваємо. Приміром, через те, що нову телевишку на горі Карачун поставили нижче на 40 метрів, ніж була стара радянська, що впала під час боїв, її сигнал «б’є» лише на пару десятків кілометрів, охоплюючи щонайбільше сіру зону. До нас сигнал уже не доходить. Для чого її взагалі ставили й витрачали такі гроші? Хоча в мирний час саме звідти йшло мовлення на наші телевізори українських каналів. А от усяких там «РТР» та «НТВ», «Казачьих радио» і «Радио Новороссии» у нас достатньо...
— Я вже давно й пульт від телевізора десь удома загубила, — пише луганська пенсіонерка Тетяна М. — Щонайменше вже пару місяців його не дивлюся. А радіо й зовсім забула, коли останнього разу включала. Замість нього в мене тепер ноутбук.
Благо, Інтернет ще є й можна дивитися практично всі українські телеканали й читати інформаційні сайти. Хоча... Уже не всі. Частину з них місцеві «правоохоронці» заблокували. Приміром, давно вже не доступні «5 канал», «1+1». Особливо переживаю за «СТБ». Ці гади позбавили тепер мене можливості дивитися улюблені українські талант-шоу. Але й тут ми впоралися. Тому хочу подякувати тим хлопцям, які для таких, як ми, викладають практичні відеоуроки в YouTube, як обійти блокування окремих сайтів. Такі прості рекомендації, що навіть мені, людині немолодій, усе зрозуміло й доступно. Ці окупанти не змусять нас, нехай навіть і віртуально й медійно, розлучитися з Україною...
