Це мала бути стройова пісня для одного з підрозділів 15-ї бригади Повітряних сил ЗСУ. Існує така традиція. Слова були написані, але все не складалось із музикою. Почалася війна Росії проти України, і в напруженій круговерті подій взагалі стало не до того. 6 червня 2014-го країну сколихнула трагедія зі збитим росіянами військово-транспортним літаком Ан-30. Це був спостережний політ. У районі населеного пункту Пришиб, що за 60 кілометрів від Слов’янська, під час виконання бойового завдання з фотографування місцевості було збито терористами з ПЗРК літак-розвідник Ан-30Б транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади транспортної авіації ПС ЗС України.
Командир ескадрильї «Блакитна стежа» Костянтин Могилко віддав наказ екіпажу залишити палаючий літак, а сам ще довгих, нескінченних 110 секунд відводив літак від Слов’янська та прилеглих до міста селищ... З восьми членів екіпажу врятувалися лише троє. 38-річного фотооператора майора Сергія Камінського вибухом ракети вбило на місці. Радист прапорщик Володимир Момот занадто пізно вистрибнув з парашутом, упав в озеро та, заплутавшись у стропах, потонув. 41-річний бортінженер капітан Павло Дришлюк допоміг двом молодим лейтенантам і штурману зняти бронежилети, надягти парашути і вистрибнути з літака на 800-метровій висоті. Не змогли врятуватись він і 36-річний бортмеханік прапорщик Олексій Потапенко.
Попри все, Костянтин Могилко намагався посадити літак. Він був класним військовим льотчиком: як всі казали — льотчик від Бога.
Після загибелі членів екіпажу ідея пісні набула іншого статусу та сенсу. З проханням озвучити віршовані рядки зверталися до українських зірок — Руслани, Пономарьова, Мочанова, групи «ТІК», Мірзояна... У відповідь чули, що хтось безплатно не працює або у відпустці, чи взагалі відмовчувалися. Але ж боліло... Представники льотно-підйомного складу в більшості своїй небагатослівні. Хтось про вагоме, справжнє, про те, що стало на кону нашої держави, говорить пишномовно, емоційно та пафосно. А наші захисники ПРОСТО ЩОДЕННО РОБИЛИ це вагоме за мирного часу і РОБЛЯТЬ нині незрадливо, ризикуючи власним життям, здоров’ям. Один із підлеглих майора Романа Дідика запропонував звернутися до лідера рок-гурту «КОМА» Оксани Гавриловської. Зідзвонились. Дали текст. І за тиждень творчий колектив не лише підкоригував текст, написав музику, а й зробив студійний запис! І нині це своєрідний гімн-присвята військовим льотчикам ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади ПС ЗСУ та всім Героям АТО. Відтоді вони товаришують: гурт «КОМА» (Оксана Гавриловська — вокал, автор пісень, Василь Каращук — соло-гітара, Євген Боднар — гітара, Володимир Фесюн — бас-гітара, Микола Нежура — барабани) та вартові неба.
Фото надано автором.
* * *
Пісня
Задля майбутнього країни
Літак-розвідник в небесах.
За віру, за народ порине
"Блакитна Cтежа" наче птах.
І в день, і в ніч на рубежі
Своєї рідної землі,
Життя та смерті на межі
З крилами Божої душі.
Приспів:
У воїна "Блакитної Cтежі"
І серце з літаком на двох,
Одне на двох життя дав Бог,
Одне на двох і радість перемог.
І та гірка печаль, що лине
Аж до раю, аж до раю
"Блакитної Cтежі".
Як каже мій народ:
"Герої не вмирають!
Герої не вмирають! Герої!"
Віддають перевагу відвазі,
Бо кожен відданий присязі.
Це гордість неньки України,
Бо всі ми тут в сім'ї єдиній.
І в день, і в ніч на рубежі
Своєї рідної землі,
Життя та смерті на межі
З крилами Божої душі.
(Приспів)
