Невеличка «Лелека-100» за один політ принесе стільки інформації, скільки піхота розвідувала б із місяць.

Фото з архіву аеророзвідки.

Розмову з бійцями аеророзвідки благодійного фонду «Сестри перемоги» вели на неповторному, характерному для вільних козацьких степів, суржику. Розуміючи, що оприлюднення справжніх імен цих хлопців, які щодня ризикують життям, може призвести до переслідувань з боку сепаратистів, назвемо їх за позивними — «Снігур» та «Тріль». Якщо з першим позивним усе зрозуміло, то російськомовний варіант «Троль» навмисне перекрутили на український лад, та й «потролити» сепаратистів по рації, яку противник, звісно ж, прослуховує, цей боєць любить.


Займаються хлопці аеророзвідкою вже півтора року, польотів за цей час набралось понад три сотні.


— Фактично ми підпорядковані всім Збройним Силам України, як партизани Сил спеціальних операцій їздимо всіма секторами, — розповідає «Снігур». — Наприклад, заходить бригада в нове місце дислокації, вона не знає, де перед нею позиції противника. Ми злітаємо і швиденько показуємо їм оперативну ситуацію в зоні їхньої відповідальності. Те, що ми можемо зробити за два дні, піхота не обійде й за місяць.


«Літають» хлопці на українському безпілотному апараті «Лелека-100». Сам апарат коштує майже 12 тисяч доларів, розрахований на цикл у 50—70 польотів, тобто один підйом «пташки» стає в районі 200—250 доларів.

Благодійний фонд також забезпечує їх транспортом та всім необхідним для роботи. За ці півтора року двічі об’їздили всю зону АТО, як кажуть самі, пройшли від Широкиного на півдні до Широкого (село неподалік Станиці Луганської).


— За один виїзд можемо подолати більш як 2 тисячі кілометрів, не стартуємо двічі з одного місця, бо щось «прилетить» у відповідь, — розповідають хлопці. — Літаємо й над своїми, щоб вони знали, який вигляд має їхнє маскування з неба, та могли працювати над недоліками. Це дуже важливий момент, і хоча це не бойовий виліт і короткий маршрут, але це збережені життя наших хлопців.


Листівки над Донецьком


Окрім розвідувальної діяльності, проводять хлопці й так звані інформаційно-психологічні операції. Ідея виникла ще в 2015 році, а в 2016-му її вперше реалізували. Це має приблизно такий вигляд: злітає спеціальний вантажний літачок зі спеціальним обладнанням, за допомогою якого в потрібному місці скидають листівки й накривають певну площу. Ці яскраві листівки — з проукраїнською агітацією, наприклад, містять такі вислови:

«Вибили фашистів, виб’ємо й рашистів», «Повернемо український Донбас в Україну», «Донецьк — місто шахтарів», «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями» і т. п. Під кожне свято намагались придумати щось оригінальне, навіть на блокпостах хлопцям давали такі листівки, щоб вручали тим, хто їхав до тимчасово непідконтрольних територій.


Минулого року листівки «прикрасили» парад до 9 Травня в центрі Донецька.


— Скидали листівки над Донецьком, Докучаєвськом, Тельмановим, Первомайським, Горлівкою, Комінтерновим і ще багато де. Над Донецьком листівки літали на 9 Травня, День Незалежності України, День шахтаря та інші свята. Люди, які знають нас, із того боку присилали нам підтвердження, що листівки отримали. У Горлівці цього року на 9 Травня дуже знизилися: хоч і стріляли по нас, але не поцілили. Бабуся якась почала кричати, що це з сусіднього 9-поверхового будинку руками розкидали, — зі сміхом згадує «Снігур».


На жаль, цей літак у травні, саме після чергової акції до Дня Перемоги, над Світлодарською дугою був збитий. Заміни йому поки що немає.


Збиту техніку шкода, але життя людини — безцінне...


— Коли «Лелеку» збивають, наче дитину втрачаєш. Вони згоряють просто в повітрі, хто бачив, казали, що палає красиво, залишаючи за собою слід із чорного диму, — продовжує розповідь «Снігур». — Постійно потрапляємо під вплив комплексів радіоелектронної боротьби, це лише російські системи, й обслуговувати їх можуть тільки фахівці з вищою спеціалізованою військовою освітою. Звичайного шахтаря чи тракториста керувати нею не навчиш, що є ще одним доказом присутності на Донбасі регулярних російських військ.


Коли «Лелека» потрапляє під вплив такої системи, вона просто летить, не розуміючи куди, бо орієнтується по супутнику. Є хитрі моменти, як ми ці системи обходимо, витягуємо «пташку» на свою територію. Всіх секретів на сторінках газети, звісно ж, розкривати не можемо, але з радіоперехоплень такі лайки на нашу адресу приходять, м’яко кажучи, вважають нас нехорошими людьми.


Незважаючи на всі зусилля хлопців, за час роботи три «Лелеки» було збито.


— Збивають ракетами, не соромлячись, тішить лише те, що ракета коштує більше, ніж літак, а стріляють щонайменше двома ракетами, — каже «Снігур». — Радієш лише тому, що це не люди гинуть. Вартість літака вимірюється в еквіваленті грошей, а життя — це зовсім інша міра.

Зона АТО.