Особливу тривогу водолазів, котрі розміновують водойми Луганщини, викликають окремі ділянки Сіверського Дінця, який служить лінією розмежування.

 


Підсумки роботи піротехніків вражають кількістю зброї і боєприпасів, зібраних не тільки в районі розмежування території регіону, а й у тих місцях, де воєнні дії не проводяться. Причому арсенали знаходять і у посадках, затишних місцях, і у водоймах. Начальник відділення підводного розмінування Групи піротехнічних робіт Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій України Володимир Гуславський вважає, що потрібні десятиліття, щоб з луганської землі забрати весь смертоносний метал. У Сумській області, звідки він родом і де базується Центр швидкого реагування, досі знаходять міни, що залишилися після ВВВ. А війна ж скінчилася понад сімдесять років тому...


Піротехнічних сил в області недостатньо, тим паче, якщо мова йде про водолазну службу. В  цьому разі вона розраховує на допомогу фахівців Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС, до складу якої входить і відділення підводного розмінування.


На Луганщині Володимир Гуславський працює чи не з перших днів початку бойових дій на Донбасі. Першим об’єктом його підрозділу в 2014 році став міст на Рубіжне. Під час відступу бойовикам удалося підірвати конструкцію, але могло бути й гірше, бо,   оглядаючи об’єкт, сапери виявили під ним чимало закладок. Очистивши територію навколо мосту від снарядів і мін, сапери, по суті, впоралися зі своїм завданням. Але оскільки в тій ситуації необхідно було як можна оперативніше налагодити сполучення, командир групи піротехніків виявив ініціативу, запропонувавши допомогу. Тим паче що у сумських рятувальників були  і кран, й інженери.


Окрім води, саперів-водолазів задіяно і на «суші». Сьогодні, наприклад, вони працюють у Білогорівці та Малорязанцевому Попаснянського району, зачищаючи ділянки полів і лісів на площі 86 гектарів. Звичайно, не можна виключати, що після цього зачищення ворожі РДГ не поставлять нові пастки. Тому в своїх звітах і актах сапери конкретизують: «на момент перевірки». Але вони — водолази, тому здебільшого зайняті пошуком і підняттям з дна водойм зброї та боєприпасів, що опинилися тут з різних причин.


— Наприкінці серпня моє відділення працювало на Луганській ТЕС в Щасті, — розповідає Володимир Гуславський. — Потрібно було обстежити дно акваторії одного «рукава» Сіверського Дінця, бо, за чутками, тут свого часу було скинуто багато різної зброї. Взагалі-то на теплоелектростанції є свої водолази, але вони не мають допуску до розмінування, тому запросили нас.


Як розповідає Володимир, працювати довелось у досить небезпечних умовах: з одного боку каналу — українські рятувальники, з другого  — бойовики «ЛНР», які тримали їх на прицілі. Спостерігачі ОБСЄ, які повинні бути присутніми у таких випадках, того дня не змогли приїхати, а водолази не могли чекати. Тому довелося ризикувати.


— З дна ми дістали багато снарядів 82-го калібру, — розповідає Володимир. — І один з них нас здивував. По-перше, він був загорнутий у поліетиленовий пакет, по-друге, до нього за допомогою скотча був прив’язаний запал від гранати. Думаємо, що хтось хотів половити рибку в каналі. Взяв міну, поставив запал з гранати, смикнув кільце, кинув у воду — а воно не спрацювало!


Кажуть, що таку штуку з води піднімати не можна, і належить знешкодити її на місці. Але як ти підриватимеш в каналі? Це небезпечно. Водночас небезпечно також витягувати міну на берег. Що вибрати? Довелося з ризиком для життя все-таки витягти її на поверхню і знищити. Ціною великих зусиль і нервового напруження.


Дуже запам’ятався Гуславському інший випадок, що стався у Передільську Станично-Луганського району. З дна Айдару водолази підняли «Смерч» 300 мм. Оце був «улов»!


— Нам повідомили, що з річки стирчать три «градини» калібру 122 мм, — розповідає Володимир. — Приїхали, почали шукати — і нічого не знайшли. Потім усе з’ясувалося. Коли рівень води влітку впав, один рибалка із човна побачив, що з води стирчить щось схоже на снаряд. Повідомив, куди треба, але інформацію викривили. Виявилося, що не три, а один снаряд. Але який! За допомогою пожежної машини витяглися з води «Смерч» 300 мм, розміри якого становлять 7,6 метра!


На щастя, снаряд «обеззубився», тому загрози не становив. Водолази його витягли, передали поліції та СБУ  як ще один речдок російської військової агресії.


Бувають у роботі водолазів і несерйозні випадки. Коли вони приїжджають на нове місце, завжди, як правило, знаходяться громадяни, які повідомляють то про затонулу золоту карету, то про німецький танк. У Привіллі, наприклад, один громадянин повідомив про затонулі літак і авіабомбу. Доводиться перевіряти.


За оцінкою Гуславського, найнебезпечніші водойми в області — це Сіверський Донець і Айдар у районі лінії розмежування. З дна цих річок піднімають арсенали зброї. Останній такий улов був у Привільному — 36 одиниць снарядів калібру 152 мм. Як стає очевидним, більшість зброї та боєприпасів, які доводиться діставати, скинуті. Можливо, бойовики не змогли їх забрати і втопили в річках, є й інші припущення. Але факт залишається фактом — на дні водойм області сьогодні лежить стільки зброї та боєприпасів, що водолазам доведеться діставати їх ще не один рік. Особливу тривогу викликають окремі ділянки Сіверського Дінця, які служать лінією розмежування.
Основні роботи водолази проводять улітку, однак не можна виключати й зимовий процес розмінування.


— Для цього наша група укомплектована всім необхідним, — стверджує Володимир. — Є і зимові костюми, і літні, маємо також сучасне й дуже надійне італійське устаткування, переносний компресор. Улітку працювати легше, оскільки рівень води падає, і предмет може оголитися. Скажімо, з лютого по липень рівень може впасти на метр і більше. Взагалі вода в річках мутна і, як правило, доводиться працювати наосліп. Але на Луганщині видимість у водоймах краща, ніж, скажімо, у нас на Сумщині. Особливо в Айдарі. Там водяться такі величезні раки! Є дуже гарні місця, глибина Дінця в окремих місцях до восьми метрів доходить. І взагалі багата у вас природа, — щиро каже Володимир.


Наприкінці серпня Володимир Гуславський залишив Луганщину по ротації й повернувся в рідні Ромни Сумської області. Але, зважаючи на все, удома пробуде недовго. Ще не встигнувши розпакувати рюкзак, він уже казав про те, що Новий рік, мабуть, зустрічатиме в зоні АТО.


Фото прес-служби ГУ ДСНС України в Луганській області.