У багатющій півторатисячолітній історії братнього хорватського народу багато визначних і щасливих дат, однак 8 жовтня можна назвати справді доленосною віхою! Цього дня 1991 року парламент Хорватії одноголосно проголосував щодо розриву всіх попередніх угод і конституційних зобов’язань стосовно інших суб’єктів колишньої Югославської федерації. 
Причому, оскільки напередодні літаки й ракетні установки войовничо налаштованих сербських націоналістів розбомбили деякі центральні будівлі хорватської столиці, де тоді засідало вище керівництво республіки на чолі зі щойно обраним президентом Франьо Туджманом, то історичне засідання відбулося у підвалах Хорватської нафтової компанії. На цьому самому історичному засіданні було прийнято і 15 першочергових законів, конче потрібних задля остаточного утвердження державного суверенітету.
Україна стала першою у світі державою, що визнала Хорватію. І перший закордонний візит хорватського президента Франьо Туджмана (у травні 1992 року) теж було здійснено саме до України. Вже 1993-го Київський національний університет ім. Тараса Шевченка ввів у себе хорватистику як окремий навчальний предмет. Першим в історії послом Хорватії в Україні став голова Товариства хорватсько-української дружби Івіца Трнокоп. Щоправда, незабаром його змінив на цьому посту відомий балканський літератор Джуро Відмарович. Україна відкрила своє посольство у Хорватії 3 березня 1995 року. Честь очолити нашу дипустанову випала Анатолієві Шостаку. А першою візою, виданою ним, було офіційне запрошення на нашу землю його святійшества архієпископа Загребського кардинала Франьо Кухарича, який того ж таки року відвідав Україну за особистим дорученням Папи Римського Іоанна Павла II.