З таким гаслом уже понад 70 років існує українська громада міста Ковентрі, яке розташоване у самісінькому центрі Великої Британії. Українців, які з різних історичних причин та сімейних обставин проживають тут, різні за фахом та віком, об’єднує одне -- любов до України. Це почуття вони успадкували від своїх батьків, і це почуття вони передають своїм дітям та онукам.

Історія української діаспори у місті Ковентрі бере свій початок у післявоєнні роки. Це був тяжкий час для всіх: спочатку німецька окупація України, табори, а потім гоніння на український народ та сталінські репресії -- усе це змусило деяких українців залишитися жити у Великій Британії. Улітку 1947 року 37 українців прибули з Німеччини до міста Ковентрі. Вони оселилися, знайшли роботу, проте думка про рідну Україну ніколи їх не полишала. Повернутися на батьківщину та отримати клеймо «ворог народу» і бути засланим до таборів після всіх тих страждань, які пройшли у роки війни, не хотілося нікому. А втратити свою національну самосвідомість і все те, що передавалося поколіннями, не мали права. Тому, не боячись одягати свої вишиванки та розмовляти рідною мовою, часто збиралися разом, обговорювали політичне становище у світі та в Україні, співали українських пісень та згадували своє життя на батьківщині. Так, 11 вересня 1947 року постала ініціатива про створення відділу спілки українців у місті Ковентрі з центральним відділом у Лондоні. Вже через рік, у 1948-му, у спілці нараховувалося 96 членів. Спочатку збиралися у готелях, церкві та приміщенні текстильної фабрики Котйолдс у Ковентрі, де працювало багато українців. З постійним ростом громади постало питання придбання свого приміщення. У 1957 році спеціально створений для цього комітет розпочав роботу щодо закупівлі будинку, який би служив культурно-освітницькою домівкою для громади. Після довгого пошуку натрапили на будівлю на вулиці Лестер Козвей, який церква святого Марка виставила на продаж. Він коштував 4550 фунтів стерлінгів, і це були досить великі гроші на той час. У касі громади не було навіть і половини тієї суми, тому на загальних зборах одноголосно погодилися зібрати решту за рахунок особистих коштів. Так у 1961 році спілка українців у місті Ковентрі нарешті придбала свій будинок, який і до сьогоднішніх днів є місцем проведення усіх заходів і зборів громади.

Щоб передати свої знання та рідну мову наступним поколінням, у 1955 році у Ковентрі була відкрита українська суботня школа імені Володимира Великого. С початку заснування школи уроки проводилися у приміщенні, яке належало церкві святої Єлизавети, а вже в 1972 році, коли українська спільнота у Ковентрі придбала ще один будинок, біля українського клубу, то школу було перенесено в те приміщення. Учнями цієї суботньої школи були переважно діти з українським корінням, а деякий час навіть проводилися курси української мови для жінок з інших європейських країн, які після війни вийшли заміж за українців. З 1956 року при школі працює ще і дитячий садочок. Сьогодні суботня школа українознавства у місті Ковентрі нараховує 20 учнів. Їм викладають українську мову та літературу, історію та географію України, вчать українських пісень, народних звичаїв та танців.

 

У 1949 році українська молодь міста Ковентрі заснувала свою спілку імені Тараса Шевченка (СУМ). Головна мета цієї організації -- підтримка національно-патріотичного духу серед юнацтва з українським корінням. Спілка час від часу проводить різні спортивні, розважальні та культурно-освітницькі заходи, бере участь у різних змаганнях, концертах та фестивалях, які проводить Спілка українців у Великій Британії (СУБ). Молоді представники української діаспори не раз брали участь в українських таборах не тільки на території Великої Британії, а й також в Україні. Відоме українське селище під назвою Тарасівка, яке належить українській діаспорі і розташоване в графстві Дербішир, об’єднує всю українську спільноту під час щорічних фестивалів та змагань. Як і їхні батьки, молоде покоління українців у Ковентрі з гордістю одягає свої вишиванки, щоб не тільки підкреслити свою національну приналежність, а й показати незгасаючу силу українського духу.

 

Активну участь у житті української громади бере також і Організація українських жінок імені Лесі Українки у місті Ковентрі (ОУЖ), яка була заснована у 1948 році й на сьогоднішній день нараховує 45 членів. Поряд із загальними та національними святами, які вся громада готує та відмічає разом, жінки також час від часу збираються на чайні бесіди, де діляться своїм досвідом в приготуванні смачних українських страв та розписі пасхальних писанок, проводять різні тематичні зустрічі. Так, наприклад, кожного року жінки відзначають свято героїнь, де згадують життя та діяльність видатних жінок українок. Разом із учнями та вчителями суботньої школи у травні готують свято Дня Матері з великим концертом для громади. Поміж цим представниці жіночої організації проводять також і благодійні заходи. Минулого року перед різдвяними святами українські жінки Ковентрі зібрали 79 подарунків, які були переслані для українських солдатів у Львівському госпіталі.

 

Протягом усіх років існування української діаспори у Ковентрі громада постійно підтримує зв’язок із рідною Україною. Так, у 1970--1990-х роках до українського дому завітали народна співачка Ніна Матвієнко, Патріарх Йосиф Сліпий, який зазнав знущань у сталінських таборах і багато зробив як для розвитку Української церкви, так і для об’єднання української діаспори у світі, а також відомий політичний діяч та активіст ОУН Ярослав Стецько.

 

Велику роль у житті та діяльності української діаспори у Ковентрі відіграє і українська церква, яка була заснована в 1947 році. Тут проводяться недільні служби, на які збирається громада, також відзначають всі релігійні свята. На Великдень, наприклад, українці приносять в церкву святкові кошики, наповнені гарно розмальованими писанками та спеченими за стародавніми рецептами паски, а після служби Божої громада збирається в українському клубі на спільний свячений обід. Традиційним стало також і проведення кожного січня Свяченої вечері, до чого залучаються не тільки церква, жіноча організація, а й уся українська громада міста Ковентрі.

 

Окрім підтримки культурних, традиційних та національних цінностей, питання незалежності та становлення української держави ніколи не залишало українську спільноту міста Ковентрі в стороні. Самостійною та квітучою вони хочуть бачити країну, з якою так багато спільного їх пов’язує.

 

У 1991 році, коли проголосили незалежність України, для громади це

було надзвичайною подією. На велике святкування цієї дати до українського клубу завітав навіть мер міста Ковентрі.

 

У наступні роки розвитку української державності ковентрійська діаспора теж брала активну участь. На підтримку помаранчевої революції члени громади провели мітинг перед посольством України у Лондоні. Неодноразово збиралися та проводили акції підтримки під час подій на Майдані. Не один лист був написаний місцевому депутату з проханням винести питання української незалежності на розгляд до Міністерства закордонних справ у Великій Британії. А коли в 2015 році групу тяжкопоранених українських солдат було направлено на лікування до королівського госпіталю у Бірмінгемі, члени діаспори часто відвідували їх, щоб не тільки підтримати хлопців, а й висловити їм вдячність за те, що вони роблять для України і всього українського народу.

 

Доцільним буде також згадати і про розвиток регбі на Україні. Так, представник ковентрійської діаспори Іван Ревко, який є почесним президентом Львівського регбійного клубу «Сокіл», робить великий внесок для популяризації цього виду спорту на Україні, підтримуючи наші команди не тільки на території України, а і в інших країнах Європи.

 

На сьогоднішній день Спілка українців у місті Ковентрі нараховує понад 150 членів. Після літніх відпусток, які члени громади переважно проводять в Україні, всі знову зібралися разом в Українському клубі. Діти повернулися на навчання до суботньої школи, а громада розпочала організацію проведення фестивалю вареників у Ковентрі, який вже став щорічною традицією. На це свято запрошують не тільки українців із інших міст Англії, а й представників інших національностей. Смачні українські вареники та запальна українська музика нікого не залишать байдужим.

 

Очолює українську діаспору у місті Ковентрі доктор Мар’ян Космірак, який сподівається, що наступне покоління діаспори так само шануватиме всі ті українські традиції та звичаї, які передаються із покоління в покоління, незважаючи на ту відстань, яка відділяє Велику Британію від рідної України.

 

Ірина КІНГ,
секретар ОУЖ у Ковентрі.

Архівний матеріал було надано
головою відділу СУБ у м. Ковентрі
Мар’яном КОСМІРАКОМ.

Фото з архіву надано
секретарем відділу СУБ у Ковентрі
Романом ЛЕЩИШИНИМ.

 

Голос України