«Лісівничий молодіжний центр» відкрито на території загальнодержавного ботанічного заказника «Воротнів».

На відкритті центру виступає учениця Ратнівського шкільного лісництва Аліса Лахтюк.

Місцина ця надзвичайно красива. Високі пагорби поросли пралісом, 200-літні дуби, що вражають уяву своєю величчю, старезні граби, які тепер рідко де побачиш, і безліч червонокнижних рослин у підліску. Посеред цього дива каскад ставів, у тихих водах яких відображується і небо з купчастими хмарами, і вкриті позолотою осені дерева. Недарма територію, де розташовано «Лісівничий молодіжний центр», часто називають «Волинською Швейцарією». І все це диво природи за якихось п’ятнадцять кілометрів від Луцька, на межі лісостепу і Полісся. Колись цей чарівний куточок у далеких уже 1960-х тодішнє компартійне керівництво області обрало собі під дачу, зручно замаскувавши цю скромну, як на теперішні часи, будівлю під шкільне лісництво.
Відтепер тут буде «Лісівничий молодіжний центр», який не має аналогів в Україні. Він стане, за задумом керівництва облуправління лісового та мисливського господарства, потужною базою для навчання дітей, які відвідують шкільні лісництва. А таких в області сьогодні 44. На базі центру діятимуть еколого-лісівничі лабораторії, а діти зможуть на практиці знайомитися з флорою і фауною, вчитися берегти довкілля.
Як сказав на відкритті начальник Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр Кватирко, молодіжний центр стане доброю базою для навчання юних волинян.
Символічно, що одразу після врочистостей з нагоди відкриття для вихованців шкільних учнівських лісництв та студентів Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька були проведені перші уроки. Навіть сам перелік шкіл-студій, де вони відбувалися, багато про що говорить: «Школа майбутнього лісу», «Школа рибалки», «Школа лісового дизайнера», «Школа бджоляра», «Школа лісового кухаря», «Школа мисливця», «Школа садівника», «Шкільна майстерня»…
Оглядаючи всі ці споруди і рекреаційні ділянки, треба віддати належне лісівникам, які за короткий термін зуміли так добротно облаштувати цю місцину. Хочеться вірити і в їхні добрі наміри, а також у те, що у них згодом не виникне спокуса піти шляхом своїх уже далеких попередників, використавши зроблене на облаштування такого собі волинського варіанта Міжгір’я. А для цього центр повинен мати чіткий і довготривалий план роботи, перебувати під контролем громадськості та ЗМІ. Для людей, які роблять добрі справи, це, думаємо, не образливо, навпаки, хай всі про них знають, бачать і чують. Хотілося б також, щоб урочище Воротнів і надалі залишалося доступним для усіх, хто любить природу.

Фото автора.