Прем’єрою документального фільму «Перший мирний договір світової війни» Посольство України в Німеччині розпочало підготовку до відзначення 100-річчя української дипломатії.
Учасники дискусії у Берліні: політик Марілуїзе Бек, професор Герхард Сімон, науковець Енріко Зеевальд.
У приміщенні української дипломатичної місії в Берліні відбулася також дискусія за участі провідних німецьких істориків — професорів Герхарда Сімона з Кельна та Рудольфа Марка з Гамбурга, Матіаса Дорнфельда з Потсдама, Енріко Зеевальда з Берліна, письменника Андрія Куркова, політика Марілуїзе Бек на тему «Як завершуються війни: від Брест-Литовського мирного договору до сьогодення». Учасники обговорили й історичну стрічку про підписання договору.
Цей фільм майже століття пролежав у німецьких архівах, і тільки нещодавно ним зацікавилися дослідники та історики. В ньому задокументовано підписання мирної угоди у Першій світовій війні Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною) 9 лютого 1918 р.
Ідеться про Брест-Литовський (Берестейський) мирний договір, який визначив міжнародний статус України та окреслив її кордони. Зокрема, Підляшшя та Холмщина відходили до УНР, Галичина і Буковина об’єднувались в один край у формі широкої автономії у складі Австро-Угорщини (попри шалений спротив іменитих нащадків Меттерніха українські дипломати змогли це виторгувати у ході напружених переговорів).
Німецький історик професор Герхард Сімон у розмові з кореспондентом «Голосу України» зазначив, що основоположним у цій події є те, що вперше Українську Народну Республіку було визнано суверенною державою, суб’єктом міжнародного права. Адже досі про Україну як державу взагалі ніде не йшлося, як, на жаль, і дуже швидко після того. Від УНР приїхали повноважні представники легітимного уряду та зовнішньополітичного відомства. Це була велика перемога української дипломатії, вважає німецький історик.
Згодом таке само міжнародне зобов’язання — визнати Українську державу — було накладено на радянську Росію (РСФРР) у договорі від 3 березня 1918 року. Переговори про укладання мирного договору вела зовсім молода українська дипломатія — главі делегації прем’єр-міністру УНР В. Голубовичу не виповнилося ще й 32 років, однак вона гідно виконала свою місію.
Мирний договір не лише за-свідчив міжнародне визнання України як незалежної держави, а й проголошував вигідний для неї мир без анексій і контрибуцій. Натомість Україна мала забезпечувати країни — члени Четверного союзу продовольством, якого там бракувало. Втім, на думку учасників дискусії, війни хоч і закінчуються підписанням мирних угод, але вже невдовзі ці важливі документи перетворюються ні на що інше, як на купу паперів. Про це свідчить те, що дуже швидко уряди держав-підписантів щезли з географічної мапи, а історія розвивається за власним сценарієм. Це можна передбачити й щодо новітніх угод, зокрема й Мінських — були одностайні експерти.
Під час дискусії її учасники, попри паралелі між багатьма війнами, котрі відбулися і відбуваються у світі досі, порушували питання: які можливості слід використовувати, аби запобігти чи припинити їх, спираючись на гіркий досвід тих, що сталися.
Фото автора.
