Рік тому завдяки Анастасії СЛИВОВІЙ у Слов’янську з’явилася перша кав’ярня. Дівчина — за фахом мистецтвознавець і ніколи не мріяла стати підприємцем. Та під час навчання у Харкові в університеті Настя захопилася культурою кави. Коли ж повернулась до рідного Слов’янська, то виявила, що в місті немає жодної кав’ярні. Аби відчути на собі специфіку роботи з кавою, дівчина цілий рік працювала на кавовій машині. Спочатку мріяла про кофейбус, який би пересувався містом і продавав ароматний напій усім охочим. Але згодом її ідея зазнала певної еволюції. Настя зрозуміла, що це не здобуде належної популярності серед мешканців Слов’янська. А от кав’ярня дуже гармонійно впишеться в міський пейзаж.
Невдовзі у дівчини з’явився компаньйон. Максим уже рік пропрацював у кавовому бізнесі, мав пересувну кавомашину, та завжди мріяв про затишну кав’ярню. Об’єднавши його досвід і Настині напрацювання, вони взялися до справи. Знайшли квадратні метри для кафе. Для молодих підприємців орендодавець трохи знизив ціну.
Дівчину також підтримали близькі. Тато допоміг із будівельними питаннями та власноруч виготовив ковані меблі. Коханий хлопець Насті — професійний дизайнер, тож оформлення закладу лягло на нього. Завдяки його майстерним рукам з’явилися декор та малюнки на стінах, оригінальний фасад та логотип закладу. Друзі теж не залишилися осторонь.
Коли все було майже готово, Настя побачила у Фейсбуці оголошення про конкурс на грант. «Нині є дуже багато можливостей отримати грошову допомогу, потрібна тільки гарна ідея та бажання. Я була майже впевнена, що ми його одержимо, адже фундамент справи вже було закладено», — розповіла Настя. Так і сталося: через кілька тижнів після подання заявки гроші виділили. Цей капітал став непоганим бонусом для фінальної підготовки закладу до відкриття.
Спочатку, зізнається дівчина, було нелегко: «Спершу робота займала дуже багато часу. Ми взагалі не мали офіціантів і практично жили в кафе. Мені самій доводилося стояти за барною стійкою. Тепер усі поставки налагоджені, й справа забирає зовсім небагато часу. Нині мені не потрібно бути присутньою там фізично. Ми маємо систему мобільного контролю. Я можу через смартфон дивитися касу і камеру».
З моменту створення кав’ярні минув рік, клієнтів значно побільшало, і підприємці вийшли на самоокупність. Так мрія Насті здійснилася, однак вона не планує зупинятися на досягнутому: «Коли бізнес налагодився, стало багато вільного часу. Мені ж хочеться бути постійно у справах і приємних турботах. Потрібно рухатися далі. Або відкривати щось схоже, або якийсь інший формат».
Усім, хто хоче заснувати власний бізнес, але боїться, Настя радить один раз ненадовго вийти за межі своєї зони комфорту — аби опинитися у світі улюбленої справи назавжди, самому планувати своє життя і не залежати від соціальних гарантій.
Спілкувалася Евеліна КОТЛЯРОВА.
Фото з альбому Анастасії СЛИВОВОЇ.
Слов’янськ Донецької області.
