У бібліотеці Університету «Україна» відбувся літературно-мистецький вечір «Творчість, наповнена поезією». Читальна зала перетворилася на виставкову. На зустріч зі студентами та викладачами приїхав заслужений художник України Юрій Пацан.
Під час літературно-мистецького вечора «Творчість, наповнена поезією».
Після автомобільної аварії, 15 років тому, Юрія «ледь зібрали». Лікарі зберегли життя, та винесли суворий вирок: він не зможе ані ходити, ані сидіти. Два роки лежав нерухомо, не вірив ні в що і не знав, як жити далі... Але янгол-охоронець нашептав йому: «Малюй!».
Перші роботи — пейзажі — створив, лежачи на животі. Фізичні вправи, постійні тренування зробили свою справу: нарешті зміг самостійно сісти! — Малюю стерню, що лишилася від скошеної пшениці, а уявляю, що сам ходжу по ній босоніж, аж ступні коле! Ось яка чіпка наша пам’ять, — розповідає художник.
В його творчому досьє — понад два десятки персональних виставок. Цього разу студенти побачили 11 робіт майстра: маки, польові дороги, грозовий вечір у полі, весняний розлив ріки. Із захопленням говорив про художника завідувач кафедри дизайну Університету «Україна» Леонід Гук: «Його картини — це розмова із самим собою, шлях до заспокоєння та гармонійного стану душі».
— Скільки вам знадобилося років, щоб досягти такої вершини майстерності? — запитували Юрія Пацана студенти.
— Гадаю, що моя Говерла ще попереду! — віджартовувався він.
До речі про Говерлу… Юрій Пацан мріє побувати в Карпатах і взяти цю висоту!
Художник пересувається в інвалідному візку, але не збирається сидіти в чотирьох стінах. Він самотужки вдосконалює доступні «засоби пересування», а деякі збирає власноруч від початку до кінця, з імпортних деталей. Має низку технічних винаходів для полегшення управління інвалідними візками. На Говерлу підійматиметься на автомеханізованому візку власної конструкції.
Створювати творчу атмосферу вдома майстру допомагає дружина Тетяна. Коли збирається купувати фарби, то запитує у Юрія, яким віддати перевагу.
— Таким, яких у нас немає, — відповідає художник.
Його кольори і справді унікальні, бо Юрій — художник від Бога: малює серцем.
Одну зі своїх робіт «Стежина в ріднім краї» Юрій Пацан подарував президенту Університету «Україна» Петру Таланчуку (на знімку). Під час розмови з’ясувалося, що вони земляки — обидва родом з Володарського району Київщини. Петро Таланчук впізнав цю «стежину до батьківської хати» і був розчулений подарунком. Він подякував Юрію Пацану за його художню і технічну творчість та запропонував використати ноу-хау майстра в механізації інвалідних візків для студентів університету.
На Говерлу Юрій Пацан підійматиметься на автомеханізованому візку власної конструкції.
Поетичний настрій вечора підтримали другокурсники, майбутні журналісти Мирослава Вовкотруб та Ярослава Слободянюк, які продекламували поезії Віктора Геращенка та Володимира Москвича. Зустрічі з такими людьми надихають наших студентів, допомагають долати труднощі і, попри складні життєві обставини, не втрачати любов до життя, відзначила директор бібліотеки Університету «Україна» Ніна Колесникова.
Лілія ЗОЛОТОНОША.
Фото надано Університетом «Україна».
Київ.
