Традиційно вважається, що у ФРН на вільні робочі місця працедавці начебто охочіше беруть співвітчизників. Чи це насправді так, вирішили переконатися фахівці Берлінського наукового центру соціальних досліджень. Вони простежили чинники, котрі впливають на міру дискримінації, яка загрожує претендентам на вакансію. Передусім ідеться про етнічні та релігійні особливості.
Дослідники центру розіслали шість тисяч фіктивних резюме працедавцям, котрі пропонували роботу кухарям, механікам, торговим менеджерам у галузі промисловості. У заявах вони вказали різні дані щодо національного походження претендентів, приналежності до релігійних конфесій. Також «ретушувалася» і їхня зовнішність. Незмінними були лише дані про їхню професійну підготовку та стаж, тобто як працівники вони всі були практично однаковими.
З’ясувалося, що стереотип щодо переваги «місцевих» застарів: вони займають лише п’яту позначку в шкалі переваг німецького ринку праці. У багатьох випадках робочі місця дістаються іммігрантам, а не тутешнім претендентам.
Приміром, на резюме, подане начебто від імені місцевих претендентів, надійшли позитивні відгуки у 60% випадків. А от на резюме надіслане начебто іспанцями, надійшло запрошення на особисту співбесіду у 73% випадків — найвища частка! Німців випередили також японці (62%), поляки та швейцарці (по 61%).
Найбільш небажаними виявилися албанці (41%), марокканці (42%), ефіопи (43%). Китайці, американці, румуни, греки, мексиканці мають майже такі само шанси одержати роботу, як і німці (58—59%).
У вихідців з теренів колишнього СРСР шанси невисокі: (48%) — трохи кращі, ніж у турків, але нижчі, ніж у єгиптян. Вони такі само, як у індійців, вихідців з регіонів, котрі важко відшукати на мапі Тринідаду і Тобаго.
Коментуючи одержані результати, автори досліджень зазначають, що працедавці особливо довіряють приїжджим із країн Європи зі схожими релігійними та культурно-історичними особливостями, вихідцям із деяких регіонів Південно-Східної Азії, котрі домоглися економічного дива. За їхніми коментарями, зрозуміло, чому у німців підвищену довіру викликають швейцарці і навіть поляки, котрі готові працювати за меншу, ніж німці зарплату, а кваліфікацію мають таку само високу. Цілком зрозумілий також інтерес до японських фахівців.
А от щодо переваги іспанців над іншими претендентами, то німецькі дослідники ще не дійшли спільного висновку. Вони кажуть, що це загадка, яка ще потребує розгадки, адже у себе на батьківщині іспанці охочіше йдуть не на роботу, а в кафе, де можуть просидіти й цілісінький день...

Наталія ПИСАНСЬКА.

Берлін.