Минулого тижня німецькі політики підкинули суспільству чимало кісточок для обсмоктування, «найсмачнішою» з яких була тема: вдасться чи ні Ангелі Меркель утримати коаліцію від розколу? А деякі оглядачі навіть цілком серйозно прогнозували втрату главою кабінету посади канцлера.
Розвиток подій саме в такому руслі не був великою несподіванкою, оскільки з новою силою збурилася стара проблема щодо напливу мігрантів у ФРН. Саме вона, значною мірою, загальмувала створення коаліції християнських і соціальних демократів з лібералами та «зеленими» після осінніх виборів 2017 року. Втім, критика міграційної політики Меркель лунала і від її однопартійців, і від давніх союзників Християнсько-соціального союзу (ХСС). Та кількамісячні торги з соціал-демократами, які спочатку відмовилися увійти в коаліцію, а потім погодилися, дали змогу створити новий уряд з їхньою участю.
Проте злагода тривала недовго: міністр внутрішніх справ ФРН і глава ХСС Хорст Зеегофер категорично висловив незгоду з Ангелою Меркель щодо її міграційної політики і навіть заявив про неможливість спільної роботи з нею. Йшлося про начебто його ультиматум канцлеру: якщо за тиждень — 1 липня — не будуть представлені зміни, то він залишить уряд. Що безпосередньо означало б розкол коаліції та урядову кризу. Зеегофер, зокрема, й запропонував власний варіант цих змін, викладених у 63 пунктах. Канцлер готова була сприйняти всі, крім одного: не впускати до країни біженців без документів і депортувати їх, якщо вони вже оселилися у ФРН, а також заборонити приймати мігрантів, які зареєструвалися в інших країнах ЄС.
Меркель вважає, що заходи стосовно мігрантів, ухвалені на національному рівні, зокрема заборона вторинної міграції — це порушення Шенгенських угод і вільного пересування людей у Європі. На її думку, реалізація «плану Зеегофера» може роз’єднати Європу. Щоб переконати свого опонента, канцлер пустила в хід важку «артилерію», звернувшись за підтримкою до лідерів країн ЄС.
28—29 червня відбувся їхній саміт, на якому було ухвалено низку заходів з обмеження притоку біженців. Це, крім іншого, відкриття таборів для них у Північній Африці та можливість створення на території ЄС закритих пунктів мешкання для мігрантів, чиї заяви на притулок перебувають на розгляді. А Іспанія і Греція погодилися приймати назад біженців, якщо німецькі правові органи на кордоні з Австрією встановлять, що їхні дані вже занесено в спільну базу EURODAC.
Ангела Меркель поспішила заявити, що коли такі рішення ЄС будуть реалізовані, то це стане справді істотним прогресом. Вона вважає, що підсумки саміту ЄС з міграційної політики відповідають вимогам партнерів по коаліції. І навіть підсолодила пігулку Зеегоферу: мовляв, спір з ним став стимулом для якнайшвидшого прийняття рішення щодо біженців на європейському рівні.
Та час «ультиматуму» Хорста Зеегофера збіг, комплімент канцлера його не вразив, і минулої неділі ЗМІ, з посиланнями на учасників засідання керівників ХСС у Мюнхені, повідомили, що він не вважає, ніби угоди стосовно мігрантів, досягнуті у Брюсселі, спроможні розв’язати конфлікт між партнерами по коаліції у Берліні.
Тим часом партнер ХДС/ХСС Соціал-демократична партія Німеччини запропонувала власні п’ять пропозицій щодо нової політики надання притулку в ЄС. Оглядачі зазначають, що деякі з них суперечать тим, які представив глава МВС Хорст Зеегофер, і вочевидь підтримують канцлера Меркель, закликаючи керуватися передусім «європейськими гуманітарними принципами».
А щодо часу «Х» для Меркель і можливого розколу коаліції, то скептично налаштовані оглядачі вважають ці дискусії партнерів-опонентів нічим іншим, як політичним шоу, котре триває…

Берлін.