Як гра дефініцій впливає на внутрішню політику Німеччини
На саміті ЄС, що відбувся минулого тижня, було узгоджено новий, суворіший, план політики стосовно біженців. Він передбачає кілька ключових пунктів, найбільш суперечливий з яких — право відправляти біженців назад просто на кордоні з Німеччиною. В даному випадку мова йде про тих біженців, які вже подали прохання про надання притулку в інших європейських державах. Зараз ситуація виглядає так, що біженці можуть подавати свої заяви в декількох країнах. Наприклад, якщо їм відмовили в одній країні, вони можуть переміститися в іншу. Велика частина біженців прагне потрапити до Німеччини, оскільки там досі існували найбільш привабливі з економічної і соціальної точки зору умови. Крім того, плутанина у відомствах у справах біженців і нещодавній корупційний скандал у Бремені, де за гроші можна було «вирішити питання», також сприяли зростанню популярності Німеччини.
Ідею не приймати біженців і одразу відправляти їх туди, звідки вони прибули, вперше озвучив Хорст Зеехофер, федеральний міністр внутрішніх справ Німеччини і головний опонент канцлера Меркель у питаннях міграційної політики. Саме він спричинив нещодавню урядову кризу, заявивши, що, коли Меркель не виконає його вимогу, він діятиме самостійно, використовуючи для цього підпорядковану йому прикордонну поліцію. Така непокора загрожувала розпадом урядової коаліції, в яку, окрім Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ангели Меркель, входять також «братський» баварський Християнсько-соціальний союз (ХСС), головою якого є сам Зєєхофер, і Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН).
Ситуація була настільки серйозною («Голос України» детально про це писав), що на плановому саміті ЄС, який відбувся 28—29 червня у Брюсселі, йшлося тільки про шляхи розв’язання кризи. Всі інші заплановані для обговорення питання було відкладено вбік — і це при тому, що число біженців у країни Євросоюзу скоротилося порівняно з піковим 2015 роком на 95 відсотків і можна було вже не приділяти йому так багато уваги.
Чому ж проблема біженців так загострилася? Аналітики вважають, що криза пояснюється наступними земельними виборами у Баварії, де ХСС, що й так обіймає провідну позицію, хоче ще більше зміцнитися. Цю тезу підтверджують і опитування громадської думки. За даними ZDF, другої програми німецького телебачення, яка регулярно відстежує думку громадськості, 65% респондентів вважають, що урядова криза спричинена не проблемою біженців, а боротьбою за владу між лідерами двох партій — ХДС і ХСС, тобто Ангелою Меркель і Хорстом Зеєхофером. Відповідно, і популярність уряду, що займається внутрішньопартійними чварами, впала до 49%, а ще три тижні тому цей показник був на рівні 64%. На цьому тлі зростає рейтинг правопопулістської «Альтернативи для Німеччини» (АДГ), яка виступає взагалі проти прийому біженців. Якби вибори до Бундестагу були наступної неділі, за неї проголосували б уже 14% виборців — зростання в один відсоток порівняно з недавнім попереднім опитуванням. Німецькі аналітики роблять з цих показників єдино правильний висновок: будь-які суперечки у лавах урядової коаліції ведуть до посилення опозиції, що може стати згубним для Меркель, якщо справа все ж дійде до голосування за довіру уряду.
Переживши величезний наплив біженців 2015 року, європейські країни хочуть у якийсь спосіб приборкати цей потік. Ефективні заходи можливі тільки у співпраці з північноафриканськими державами і такими країнами, як , наприклад, Албанія, котрі прагнуть до ЄС і могли б отримати додатковий бонус, погодившись розмістити в себе так звані «платформи» для новоприбулих. Імператив політкоректності змушує європейських лідерів вигадувати назви, які б відволікали від неприємного слова «табір», але що конкретно мається на увазі під запропонованими «платформами», не ясно до кінця й самим авторам концепції. Зрозуміло, що ефективно боротися з діяльністю міжнародних банд, котрі займаються переміщенням людей з Африки до Європи небезпечним морським шляхом, можна, тільки заручившись підтримкою всього регіону по обидва боки Середземного моря. Домогтися цього «в одній, окремо взятій країні», як того хоче Хорст Зеехофер, не вийде. Це підтверджують і опитування громадської думки: 91% німців вважають, що вирішення проблеми можливе лише на загальноєвропейському рівні.
Але загальноєвропейське рішення якраз і не виходить. Три східноєвропейські країни — Польща, Угорщина і Чехія — заявили після саміту ЄС, що не давали згоди на розміщення в себе біженців і мають намір далі проводити стосовно них рестриктивну політику. Цікаво, що навіть Албанія заявила про свою незгоду з планами ЄС, хоча, на думку європейських політиків, це може бути лише питанням грошей. З їхньої точки зору, ця балканська держава отримає велику матеріальну вигоду від участі в проекті з питань біженців. З другого боку, маленьку Албанію може захлиснути хвиля нелегалів, і ніякі європейські гроші тут не допоможуть. Крім того, країна тільки починає успішно розвивати туризм, злочинність тут практично на нулі, й нові проблеми їй не потрібні.
Держави Північної Африки — Єгипет, Туніс і навіть Лівія — теж відмовилися розміщувати в себе табори для біженців, незважаючи на великі гроші, які Євросоюз і їм готовий за це платити. Пропозицію озвучив єврокомісар з питань бюджету Гюнтер Оттінгер. Він давно виступає за те, щоб блокувати потоки на далеких підступах до ЄС. Однак Єгипет уже заявив, що це суперечить законодавству країни, а якщо згадати про туризм на єгипетському морському узбережжі, що бурхливо розвивається, стає зрозуміло, що й тут нічого не вийде. Інші північноафриканські країни — Туніс, Алжир і Марокко — також поквапилися відхилити «привабливу пропозицію». За даними німецької преси, ведуться переговори з Малі, Нігером і Нігерією. Поки що тільки Греція та Іспанія висловили готовність піти назустріч планам Меркель.
В одному з політичних ток-шоу, яких чимало на німецькому телебаченні, проблему біженців обговорювали дуже відомі політики і журналісти, серед них — чинний міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйєн, колишній прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер і колишній головний редактор журналу «Шпігель» і видавець газети «Вельт» Штефан Ауст. Усі ці не останні в державі люди висловили одну думку, яку неможливо було озвучити ще два роки тому: Європа має справу не з біженцями, яким загрожує екзистенціальна небезпека. Таких меншість. Європа має справу з економічною міграцією, яка завжди була й буде, бо в природі людини шукати собі кращі умови життя. Але якщо це економічна міграція, то й поводитися з нею потрібно по-іншому. В усякому разі, впускати всіх без документів і слушних пояснень, без контролю з боку влади, як це було 2015 року, неможливо. Ангела Меркель заявляла тоді, що «ми з цим упораємося». Схоже, що не впоралися. І тепер прийняте два роки тому необачне політкоректне рішення ставить під загрозу подальшу долю Ангели Меркель як канцлера Німеччини і лідера Євросоюзу. Різниця у дефініціях «біженець» і «мігрант» може стати фатальною для найвпливовішої жінки світу.
Марія КОПИЛЕНКО,
директор Інституту Німеччини,
заслужений журналіст України.
