Небайдужі поляки й українці ще досі не можуть вийти із задуми та рефлексії, навіяної недільними жалобними урочистостями з ушанування пам’яті жертв польсько-українського конфлікту 40-х років, лейтмотив яких було чітко підкреслено у виступах польського та українського президентів: «Польсько-українські відносини повинні базуватись на правді» (Анджей Дуда, Олика), «Не допустити політизації історичного минулого, а дати можливість дослідити його історикам» (Петро Порошенко, Сагринь).

 

У ході заходів за участі глав наших держав, які, попри намагання, так і не вдалося провести спільно, прозвучало багато мудрих і виважених слів. У контексті теми даної публікації на особливу увагу заслуговують слова глави Польської держави, сказані А. Дудою в неділю на Волині: «Не може бути мови про жодну помсту. Звичайно, мова йде про біль. Біль залишатиметься, але час, який лікує рани, затягне також і ті страшні рани, які залишилися в серцях по обидві сторони».

 

Проте вже в понеділок, немов сумне відлуння, спричинених браком міжетнічної толерантності трагічних подій ХХ століття, почали лунати слова, несумісні з проголошуваними принципами злагоди та примирення шляхом долання стереотипів складного історичного минулого, яке не повинно екстраполюватись на сучасні політичні, а особливо на міжлюдські відносини.

 

Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек на спеціально скликаному брифінгу назвав недільні заходи в Сагрині за участі Президента України, депутатів Верховної Ради, міністрів українського уряду, дипломатів на чолі з послом України в РП Андрієм Дещицею, представників української громади в Польщі, колишніх мешканців Холмщини, делегацій з кількох областей України у складі представників органів влади, громадських активісті та істориків «великою провокацією» та подякував силовикам (співробітникам поліції, прикордонникам) за «забезпечення безпеки, перш за все, мешканців польських територій», бо «відомо, що прибуття до Польщі однієї чи двох тисяч українських націоналістів ніколи не є безпечною подією». Аргументацію чиновника цитуємо без купюр: «Яке відношення трагічні події в Сагрині 10 березня 1943 р. мають до 8 липня, ніхто не знає. Вірніше, знаємо яке: це була організована провокація в 75 річницю трагічної «кривавої неділі»* на Волині, де українські націоналісти, бандити, яких важко знайти у світовій історії, системно, жорстокими методами знищили тисячі поляків. Ця річниця була вшанована президентом А. Дудою на Волині, на місці цього злочину. Натомість українці організували молитви на могилах своїх земляків, які загинули 10 березня, а не 11 липня, однозначно здійснюючи провокацію».

 

Водночас воєвода оголосив, що заявить в прокуратуру на голову Українського товариства в Любліні Григорія Купряновича (указом прем’єр-міністра Польщі М. Моравецького з червня цього року призначений співголовою Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин) за «його висловлювання упродовж останніх років» та «за порівняння (у виступі під час недільних урочистостей. -- Ред.) подій на Волині й у Сагрині», аби та оцінила його дії через призму кримінального кодексу та нової редакції закону про Інститут національної пам’яті.

 

Висловлювання представника польського уряду в Люблінському воєводстві викликало бурхливе обговорення в соцмережах, причому не лише в українській громаді Польщі. Гострота дискусії та резонансний характер теми спонукали до публікації спеціального коментаря також Посольство України в Республіці Польща.

 

«Ушанування пам'яті загиблих представників кожної з країн, якої б національності вони не були -- це не провокація, а високоморальний християнський вчинок, який здійснили 8 липня Президенти України і Польщі. У християнській традиції померлі поминаються в будь-яку пору року без згадування про дату смерті, особливо коли це здійснюється в присутності духовних осіб. Нашим спільним обов’язком є збереження пам'яті про всіх загиблих, незалежно від того, чи йдеться про кілька сотень осіб, чи про декілька десятків тисяч. Українців, які піднімають на офіційних заходах національні прапори, ніяким чином не можна називати націоналістами і провокаторами. Так само не можна застосовувати таке визначення до поляків, які публічно використовують національні прапори. Переконані, однак, що люди з національними прапорами дбають не лише про гідність своєї держави, а й про дружні і добросусідські відносини між Україною та Республікою Польща. Хочемо ще раз звернути увагу на значення фундаментального принципу міждержавних відносин: політики і посадові особи не повинні маніпулювати історією. Особливо це має значення тоді, коли вони самі визнають, що не є істориками, не знають встановлених фактів та не заглиблюються в суть питання, про яке говорять», -- заявили у Посольстві.

 

Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.

 

* «Кривава неділя» -- події неділі 11 липня 1943 року на Волині. Ця дата в польській історіографії названа «кульмінаційним пунктом масового знищення польського цивільного населення на Волині, вчиненого ОУН-Б, УПА та українським цивільним населенням (одночасно в 99 населених пунктах)». На підставі постанови польського Сейму від 22 липня 2016 року 11 липня проголошено в Польщі «Національним днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого проти громадян Другої Речі Посполитої українськими націоналістами у 1943--1945 рр.».

 

Голос України