Писаного сокирою не вирубаєш. Текст на саморобному білборді: «Надам послугу кнуром». Що це — просто маразм? Реклама зоофілії? Приклад збочення з підручника психології? Та, найімовірніше, це приклад елементарної малограмотності, «шедевр» на зламі логіки, філології та психології? Всипати б авторам березової каші за такі шедеври. Цей білборд полтавський журналіст Віталій Скобельський скопіював у селі Базелівщина Машівського району. Інший колега — буковинський журналіст Василь Бабух, розповів про силу впливу реклами на громаду. Трапилось це в розпал антиалкогольної кампанії. Метикуватий голова сільради в центрі села розмістив фанерний щит, де закликав здавати в сільраду самогонні апарати. А вночі якийсь дотепник дописав «...на профілактику та ремонт». Бодай би він скис. Уранці біля ґанку сільради вишукалась черга... Умій пожартувати, та знай, коли перестати. Що потім сталося із сільським головою, історія замовчує. З жарту часом і біда буває.
Інше джерело інформації, оголошення на стовпі — знахідка для шпигуна. Судіть самі. В оголошенні йдеться про продаж теляти. Там само — детальна адреса продавця худоби. І уточнення. Добиратися таким-то автобусом, виходити на такій-то зупинці. Навпроти садиби — поворот на командний пункт дивізії. От такий навігатор був розклеєний по всьому містечку. А щоб того автора чорти вхопили.
А чи є клепка в голові в «творців» великого рекламного білборда, який запрошує відвідати Туреччину, Єгипет, Таїланд. Головні деталі щита — молодик з виряченими очима, мабуть, зять. Та текст: «Закопай тещу в пісок за 499 доларів».
Раніше, коли ви мандрували з Києва до Сум, аж ніяк не могли пропустити населений пункт з досить промовистою назвою Біла Гарячка.
На Кіровоградщині є Наливайка, на Житомирщині — Закусили...
І наостанок. Зараз модно налаштовувати мобільні телефони на різні мелодії, популярні фрази, звуки птахів, звірів тощо. А чи пристойно буде, коли, приміром, у метро, маршрутці у вас з кишені загавкає, завиє телефон. Або зазвучить гімн країни.
Свого часу я став свідком подібної історії. Уявіть. Туреччина. Анталія. Губернатор регіону дає інтерв’ю групі українських журналістів. Між запитанням і відповіддю, доки працював перекладач, у залі — мертва тиша. Аж раптом її прорізає голос ученого-археолога з фільму «Джентльмени удачі»: «Какая отвратительная рожа». Це постарався синочок одного з операторів, який на батьковому мобільнику виставив таку мелодію на дзвінки зі свого телефону. Зал, звичайно, зареготав. Батько зніяковів. Губернатор запитливо подивився на перекладача. Тому заціпило, бо перекладав попереднє запитання і не міг зрозуміти причину сміху... Зрештою, все обійшлось. Ситуацію розрядили турецькі колеги, які знали російську мову. Ось така історія.
Леонід БРОВЧЕНКО.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
