За даними штабу ООС (на 8.08), за добу супротивник 36 разів відкривав вогонь по позиціях наших військ, зокрема п’ять разів — з важкого озброєння. Обстріли здійснювалися по захисниках Станиці Луганської, Кримського, Малинового, Новозванівки, Троїцького, Луганського, Новолуганського, Світлодарська, Опитного, Мар’їнки, Красногіровки, Гнутового, Лебединського, Павлополя, Водяного та Широкиного. Водночас ворог обстріляв з мінометів калібру 82 мм наші позиції біля Кримського, Новолуганського, Лебединського та Широкиного.

Доки на міжнародному рівні в різних форматах обговорюється питання можливості миротворчої місії ООН на схід нашої країни, РФ і проросійські сили продовжують перешкоджати міжнародним спостерігачам ОБСЄ моніторити ситуацію в зоні військового протистояння. «Росія і її сили постійно блокують Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ, порушуючи свої зобов’язання. Росія не хоче, щоб світ побачив, що вона спричинила гуманітарну, економічну та екологічну катастрофу на Донбасі. Настав час для миру в Україні», — пише у своєму Twitter спецпредставник Держдепартаменту США у справах України Курт Волкер.
Останнім часом в експертних колах дедалі більша увага приділяється темі «плавучої» агресії РФ, загрозам диверсій і провокацій з моря. Азовський напрямок може стати пріоритетним у стратегії російського Генштабу для завдання чергового удару по Україні. Підготовка до цього вже триває. У тому числі про це свідчить політика Росії в акваторії Азовського моря з постійними затримками суден, що прямують в українські порти Бердянська та Маріуполя, і відповідний «супровід» у державних ЗМІ РФ. На думку військового експерта Дмитра Снєгірьова, висловлену в ефірі телеканалу Еспресо, така поведінка — наслідок прийнятих рішень 2003 року, коли після подій на Тузлі був підписаний Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, згідно з яким вони визнані внутрішніми водами РФ і України. Азовське море розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди між сторонами. Однак усі спроби України домогтися цього розмежування виявлялися марними... Після окупації Криму, по суті, втрати більшої частини суден ВМС України, будівництва Керченського мосту Росією Азовське узбережжя потребує посилення   захисту з боку України.
На тлі нарощування РФ свого Чорноморського флоту і поставок на озброєння нових фрегатів, корветів, а також кораблів ближньої морської зони, які можуть прописатися в азовській акваторії, створення українського так званого москітного флоту йде не такими швидкими темпами як хотілося б. А армаді кораблів, у тому числі ракетних, які завела Росія з Каспію в Азов для нібито захисту Кримського мосту, протистоїть лише Маріупольський загін морської охорони в складі Об’єднаних сил...
Водночас у ВМС України стверджують: до 2017 року сформовано комплект сил морської піхоти і артилерії, який у рази перевищує потенціал зразка 2013-го.
«За рахунок берегової артилерії, морської піхоти та будівництва катерів прибережної зони (малі броньовані артилерійські катери та десантно-штурмові катери) ми загалом забезпечуємо захист нашого узбережжя, у тому числі й протидесантній обороні», — йдеться в повідомленні, опублікованому на сторінці ВМС у Фейсбуці. При цьому уточнюється, що в складі Військово-Морських Сил наразі перебувають шість малих броньованих артилерійських катерів (МБАК) типу «Гюрза-М»: «Аккерман», «Бердянськ», «Лубни», «Вишгород», «Кременчук», «Нікополь».
Так чи інакше, відроджувати український військовий флот необхідно разом з іншими родами й видами військ, а з огляду на реальну загрозу з моря, робити це слід дуже швидко й асиметрично.