«Батя» — звання, можливо, важливіше від орденів та медалей, якими щедро нагороджений командир.
Фото надане Міжнародним центром миротворчості та безпеки.
Два дні на відпочинок удома, у селі Сороках на Івано-Франківщині, і знову на передову, на Донбас. Ще вчора офіцер управління батальйону ракетно-артилерійського озброєння Михайло Перегінчук розпитував голову Городенківської районної ради Івана
Мандича про місцеве самоврядування, а тепер разом зі своїми товаришами-військовиками вирушив для продовження служби на Луганщину.
Удома з розумінням ставляться до вибору глави сім’ї. А вона в нього чимала: разом із дружиною Тетяною виховують чотирьох дітей. Син Ігор закінчує магістратуру Харківського медуніверситету, Іван щойно демобілізувався, батько застав його вдома.
Молодший Михайло — студент Кам’янець-Подільського аграрного університету, а єдина дочка Анастасія восени піде до школи.
Михайло жартує, що передав дружині сімейний і службовий пост. 12 років він був сільським головою, а тепер Тетяна працює в сільраді.
Першого разу, під час п’ятої хвилі мобілізації, Перегінчук служив біля Красногорівки та Мар’їнки, під час другої ротації потрапив до Станиці Луганської.
Нещодавно Михайло Перегінчук узяв участь у батальйонних тактичних навчаннях однієї з бригад ОК «Захід» за програмою «Багатонаціональної тренувальної місії — Україна» (JMTG-U). Вони відбулися за участю іноземних інструкторів країн-членів НАТО на Яворівському полігоні — базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
— Нас було понад 500 осіб, — поділився враженнями Михайло Перегінчук. — Я поїхав на збори в складі 14-ї окремої механізованої бригади як головний старшина батальйону. А був призначений до штабу батальйонно-тактичної групи на посаду офіцера служби ракетно-артилерійського озброєння. Проходив ще курси з інженерії в інженерно-саперних військах. Наш підрозділ навчали окремо для штабних, окремо механізовані роти, взводи, відділення. Наша батальйонно-тактична група доведене завдання виконала на «відмінно». Отримали сертифікати від командування Збройних Сил України та країн -партнерів НАТО. Далі був 233-й полігон та проходження бригадних навчань поруч із військовослужбовцями з країн-членів НАТО. Переймали від них тонкощі тактики ведення бою, елементи ведення розвідки, снайперської підготовки, протиповітряної оборони, ведення та організації вогню зі стрілецької зброї. Натомість наші бійці поділилися знаннями щодо виявлення важливих та фіктивних цілей у ворожій живій силі та бойовій техніці, вміння уникати сучасних російських електронних засобів розвідки, які нині широко застосовують окупанти на сході України. Під час навчань використовували різноманітну бойову техніку. Іноземні військові спеціалісти відзначили, що Збройні Сили України нині є одними з найпідготовленіших та боєздатних у Європі.
Здобуті знання під час 55-денної підготовки військовослужбовців за програмою JMTG-U Михайло Перегінчук, як фахівець служби РАО, використовує на захисті рубежів держави. Щоб його тили в далеких від зони проведення ООС Сороках були захищеними.
«Батя», як Михайла Перегінчука поважно величають в армії, має неабиякий авторитет у своїх підлеглих. За те, що командир ставиться до побратимів, як до своїх синів. Десь сам підставить плече в найважчих ситуаціях, десь застереже від непродуманих кроків, прочитає щойно складений вірш і тим розрядить напружену ситуацію. Адже професіоналізм в армії не вимірюється тільки фаховим і чітким виконанням бойових завдань. Захистити й зберегти кожного бійця також не менш важливо.
Добре відгукуються про Михайла Перегінчука і в Станично-Луганському районі, де служить боєць, і на новому місці — в Попаснянському районі. Як колишній сільський голова допомагає місцевій владі та людям. Волонтерка Свєта Свєтікова називає його улюбленцем патріотів. А таке звання, можливо, важливіше від орденів та медалей, якими щедро нагороджений командир.
Івано-Франківська область.
