У Вінниці одружилися 40-річний мінометник батальйону «Київська Русь» Віталій Матієнко та 50-літня волонтерка Тетяна Шевченко (на знімку). Урочиста реєстрація відбулася 9 січня у Вінницькому РАЦСі у присутності родичів, волонтерів і бійців Самооборони.
Телефонний роман
— Я до останнього не вірила, що таке можливо, — розповіла кореспонденту «Голосу України» наречена. — Ми просто спілкувалися по телефону. Звичайно, у мене тьохкнуло у серці. Відчула, що він — дуже добра і щира людина. Те, чого, на жаль, у мене мало було в житті. Навіть після того, як у Центрі «Десна» він став на коліно і вручив мені обручку, здавалося, що це казка. Ніби уві сні бачила стрій солдатів, які радісно щось вигукують на нашу адресу...
У пані Тетяни життя складалося непросто. Вона вже була заміжня. Син народився з важким діагнозом ДЦП. Щоб поставити Павла на ноги, довелося їздити до лікарів у Київ, Москву. Чоловік не витримав. Вони розлучилися. Пані Тетяна себе присвятила сину. На щастя, їй вдалося підлікувати хлопця. Йому вже 26. Він самостійно ходить, працює.
Жінка працювала на залізниці у Вапнярці, зайнялась волонтерством. Каже, починала з того, що поповнювала бійцям рахунки на телефони, щоб могли спілкуватися з рідними.
— Віталій полонив мене своїм голосом, — розповідає співрозмовниця. — З часом стали телефонувати одне одному частіше. Зрозуміла, що і йому приємно мене чути, інакше швидко б припинив розмову. За декілька місяців приїхала у Вінницю, коли й Віталій прибув на ротацію. Там і познайомилися. А наступного разу Віталій зробив для мене сюрприз. Такі освідчення бачила хіба що в кіно...
— Пані Тетяна — унікальна жінка, — каже активістка вінницького Майдану Таїса Гайда. — У неї у Вапнярці нема волонтерської організації. Вона все робить сама. Тормошить базарників, оббиває пороги кабінетів чиновників. Витрачає багато власних коштів. У кліпі «Повертайся живим!», який ми зняли для бійців АТО, пані Тетяна називає їх сонечками. І тепер бійці охрестили цим словом її. Кажуть, це наш волонтер-сонечко.
На війну по блату
Віталій працював газоелектрозварником у Вінниці. Коли створювалася Самооборона, одним з перших написав заяву про вступ.
— Ми із хлопцями неодноразово ходили у військкомат, — каже Віталій. — Просилися на передову. І щоразу чули у відповідь відмовки: мовляв, треба почекати. Вирішили питання іншим шляхом. Завдяки командиру 25-го батальйону тероборони «Київська Русь» 15 добровольців з Вінниці поповнили лави цього підрозділу і нині захищають країну в зоні АТО. Нас відправили у навчальний центр військової підготовки «Десна». Там пройшли курс. А вже потім вирушили на війну. Службу несли під Дебальцевим. Тепер з хлопцями згадуємо про це і кажемо, що на війну потрапили по блату.
Про свою обраницю Віталій розповідає коротко: «У цієї жінки золоте серце, раніше таких не вдавалося зустріти, тому вік мене не лякає. На 100% упевнений у цій людині. Таня додала мені сил. Знаю, вона — надійний тил і ніколи мене не підведе».
Після Старого Нового року Віталій знову вирушить із своїм загоном на захист країни. А пані Тетяна, як і раніше, організовуватиме допомогу для бійців АТО.
Вінницька область.
Фото автора.
До речі, завідувачка Вінницького РАЦСу Галина Левицька розповіла:
— Так само урочисто, як Тетяну і Віталія, ми вже зареєстрували майже 20 пар бійців АТО. Реєструємо безплатно. Робимо виняток і щодо строків подання заяв. Якщо боєць відпросився на день-два, то не може чекати місяць після подання заяви. Пригадую випадок, коли чоловік, який нині на війні, відпросився на день у командира і приїхав лише заради того, щоб узаконити стосунки з жінкою, з якою раніше проживав у цивільному шлюбі. Розповів, що після побаченого пекла вирішив: усе має бути по-справжньому!
