Перед початком засідання Синоду Вселенського Патріархату, котрий відбудеться 9—11 жовтня і на якому можуть надати Українській Церкві Томос про автокефалію, Константинополь оприлюднив докази незаконної, неканонічної анексії Київської митрополії Московським патріархатом. Результати дослідження історичних матеріалів, які засвідчують, що Вселенський Патріархат ніколи (!) не передавав Київську митрополію московській церкві, опубліковані на сайті ORTHODOXIA.INFO.

Фрагмент Патріаршого і Синодального Акта 1686 року грецькою мовою.

Фото із сайту УПЦ КП.

У передмові дослідження зазначено: «Вселенський Патріарх вважає доречним нагадати всю історичну і канонічну правду про взаємини Константинопольської Церкви з Церквою України, про що свідчать збережені офіційні документи, які, на жаль, або ігноруються, або свідомо приховуються із зрозумілих міркувань».
Над дослідженням працювали грецькі та російські науковці, які вивчили оригінальні тексти з архіву Константинопольського Патріархату та листування між Вселенським Патріархатом і Московською, як тепер з’ясувалося, самопроголошеною, або, за словами публіциста Олександра Нєвзорова, самосвятською, церквою.
У Константинополі наголосили, що «на цьому дослідженні базується вся аргументація Вселенського Патріархату, за допомогою якої спростовуються всі звинувачення Москви проти Константинополя про «вторгнення» в канонічні єпархії. За допомогою цього дослідження, особливо оригінального листування, яке оприлюднюється вперше, Вселенський Патріархат підтверджує його канонічну і правову юрисдикцію в Україні та водночас доводить, що Московський Патріархат порушив правила Патріаршого і Синодального Акта 1686 року Вселенського Патріархату, порушення яких Вселенський Патріарх через важкі умови, за яких діяв, змушений був терпіти та мовчати, але ніколи не забував і не пробачав».
Нагадаємо: 17 квітня цього року Президент України Петро Порошенко заявив, що прийняв рішення звернутися до Вселенського Патріарха з проханням надати Томос Українській православній помісній церкві. 19 квітня Верховна Рада, як і обласні та районні державні адміністрації, численні громадські організації і віряни, підтримала звернення Президента. 
А 22 квітня Вселенський Патріархат розпочав розгляд прохання України. В липні Вселенський Патріарх Варфоломій I заявив про намір дарувати Українській Церкві автокефалію, на початку вересня українське питання розглядав Синаксис Вселенського Патріархату, на який приїхало понад 100 єпископів з усього світу і де було заявлено про право нашого народу мати свою, національну, незалежну Церкву. 7 вересня Варфоломій I направив до Києва двох екзархів з метою підготовки до проголошення Томосу і проведення Об’єднавчого собору, на якому буде обрано главу Української автокефальної церкви.
Законне бажання українських вірян мати власну церкву, як і рішення Синаксису Вселенського Патріархату та заяви Варфоломія I викликали бурхливу реакцію в Москві. РПЦ вдалося до погроз розірвати молитовне, Євхаристійне єднання з Вселенським Патріархатом, першим із перших, а Синод УПЦ Московського Патріархату, що відбувся 25 вересня, виступив із вимогою, аби екзархи Вселенського Патріархату покинули «канонічну територію Української православної церкви», бо вони, на думку Синоду, порушують міжконфесійний мир. Також ієрархи УПЦ МП заявили, що єпископат церкви призупиняє спільне служіння з ієрархами Константинопольського Патріархату.
Крім цього, Синод закликав Верховну Раду України відмовитися від ухвалення внесених на розгляд Верховної Ради законопроектів №№ 4128 (про зміну підпорядкованості релігійних громад), 4511 (про особливий статус релігійних організацій), 5309 (про зміну назви релігійних організацій), назвавши їх «антицерковними».
На вимоги УПЦ МП ієрарх Константинопольського Патріархату архієпископ Тельміський, доктор богослов’я, професор Інституту вищих досліджень в галузі православного богослов’я при Православному центрі Вселенського Патріархату в Шамбезі (Швейцарія) і Паризького католицького університету (Франція), постійний представник Вселенського Патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві, співголова Об’єднаної міжнародної комісії з богословського діалогу між Православною та Римо-католицькою церквами Іов (Геча) заявив, що УПЦ МП не може висувати подібні вимоги, бо вона «не є самостійною одиницею у веденні діалогу».
В одному зі своїх інтерв’ю архієпископ зазначив: «Це дуже важливий момент, про який чомусь всі забувають, коли говорять про акт 1686 року. Адже після передачі частини Київської кафедри на підросійських територіях в тимчасову опіку (адміністрацію) московських патріархів, на інших територіях України, які не входили до складу Московської держави, православні парафії і монастирі й надалі залишались під омофором Вселенського Патріархату. Тобто акт 1686 року стосувався українських територій Гетьманщини, які тимчасово опинились у складі російської держави, і не мав канонічного впливу на інші українські території, зокрема Закарпаття, Буковину, Поділля, Галичину, Волинь, «ханську Україну» на півдні і Крим. Всі ці території і надалі лишались під канонічним омофором Вселенського Патріархату». Архієрей наголосив: 
«Насправді після 1686 року під прямою юрисдикцією Константинополя залишилось значно більше українських земель. 
Так, зокрема, не визнала переходу під тимчасову опіку московських патріархів Львівська єпархія. З 1675 року Львівський православний архієпископ був наділений повноваженнями адміністратора Київської митрополії і Києво-Печерської архімандрії під омофором Вселенського Патріархату. Після 1686 року Львівська єпархія залишилась в канонічній юрисдикції Вселенського Патріархату. Такий її статус лишився і після 1700 року, коли львівський архієпископ Йосиф Шумлянський під тиском польської влади перейшов в унію, а Львівська православна єпархія опинилась на вдовичому положенні. Пряме підпорядкування Константинополю до 1708 року зберігало і Львівське ставропігіальне братство, поки не було примушене прийняти унію. Проте навіть після цього православні парафії і монастирі в Галичині залишались в юрисдикції Вселенських патріархів, які доручили тимчасову опіку над ними Буковинським митрополитам, що так само входили до складу Вселенського Патріархату. Найбільш відомою чернечою обителлю і центром православ’я в Галичині та Прикарпатті тоді був Великий Манявський скит, братія якого аж до насильницької ліквідації в 1785 році (тобто ще 100 років після подій 1686-го) зберігала вірність Вселенському престолу».
Архієрей нагадав, що після насильницької ліквідації Катериною ІІ Запорозької Січі, в 1775 році, чимало запорожців перебрались на підконтрольні Османській імперії терени, де на берегах Дунаю заснували нову Задунайську Січ. Вона проіснувала до середини ХІХ століття, а в церковному відношенні визнавала над собою виключно юрисдикцію Вселенського Патріархату.
У Константинополі звертають увагу на те, що ще на початку минулого століття Закарпаття і Галичина, які входили до складу Австро-Угорської імперії, були канонічною територією Вселенського Патріархату.
«Закарпаття історично й канонічно до самого приходу радянських окупаційних військ у середині XX століття входило до юрисдикції Вселенського Патріархату, і цей край ніколи не був «канонічною територією» Московського Патріархату».
Коментуючи позицію РПЦ, яка, попри факти, вважає Україну своєю канонічною територією, він зазначив: «Не можна ділити Тіло Христове. Воно належить Христові, а не Москві». На його думку в Україні мільйони вірян, які «вже ніколи не підуть під Москву».
Іще один цікавий історичний факт. Як стало відомо, Константинопольська церква ніколи не визнавала анафеми на Івана Мазепу, бо вважала її неканонічною, а політичною розправою царя Петра, проти якого виступив гетьман. У вигнанні Мазепа сповідався та причащався священикам Вселенського Патріархату і був похований за православним чином.
«РПЦ та УПЦ МП намагаються усіма силами перешкодити Україні отримати Томос, — каже доктор філософії, доктор мистецтва і доктор богословських наук Дмитро Степовик. — Доходить до абсурду. Ймовірно, реагуючи на заяву Держдепу США про підтримку прихильників автокефалії Української православної церкви, настоятель Києво-Печерської лаври митрополит Павло (Лебідь) кілька днів тому заявив про «секретні лабораторії США», розкидані по території колишнього Радянського Союзу, де розводять «бойових комарів» та іншу отруйну живність. Про це він сказав в інтерв’ю пропагандистському виданню «Україна.ру».
Як повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці прес-секретар Президента України Святослав Цеголко, на Петра Порошенка подали до суду через його звернення до Вселенського Патріарха про надання Томосу Україні. Позивач — «Неурядова організація верховенства права» — «просить суд установити відсутність компетенції (повноважень) глави держави втручатися у діяльність церкви та релігійних організацій, зокрема, шляхом підписання та направлення звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу».
Коментуючи подію, Святослав Цеголко написав: «Бачу, що Росія не може змиритися з правом українців на власну Церкву. Вже й позови до суду з’явилися. У зв’язку з цим хочемо заявити: боротьба за Томос про автокефалію відповідає національним інтересам і є питанням національної безпеки. В такій ситуації це не право, а обов’язок Президента діяти».