Вечірнє засідання 4 жовтня
Відкриваючи засідання, Голова Верховної Ради Андрій Парубій повідомив, що 18 вересня 2018 року до парламенту надійшло подання Генерального прокурора Юрія Луценка про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Сергія Дунаєва. «Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України — процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 7 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366.1 Кримінального кодексу України, а саме: подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», — повідомив він.
Перш ніж перейти до суті справи, Генпрокурор Юрій Луценко нагадав, що він уже вісім разів звертався до парламенту щодо зняття депутатської недоторканності та коротко поінформував про стан розслідування попередніх справ. За його словами, слідство щодо Олександра Онищенка, Максима Полякова, Бориса Розенблата, Михайла Добкіна і Надії Савченко завершено і вони та їхні адвокати знайомляться із матеріалами, щодо Вадима Новінського завершуються останні експертизи, після чого слідство також буде завершено, Євген Бакулін переховується в Москві й не співпрацює зі слідством, тож не залишається іншого варіанта, як чекати визначених законом півроку для початку процедури заочного засудження, а справу щодо Олеся Довгого закрито Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.
Перейшовши до справи Сергія Дунаєва, Генпрокурор повідомив, що на підставі зібраних доказів та показів свідків народний депутат обгрунтовано може бути запідозрений у поданні завідомо недостовірної інформації в своїй декларації.
«Закон передбачає, що подання недостовірної інформації є кримінально караним. У висновку НАЗК, спеціально уповноваженого для цього органу, вказується достатньо чітко: «Народний депутат Дунаєв, заповнюючи декларацію за 2015 рік, подав недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Загальна сума незадекларованих активів, як вважає Національне антикорупційне бюро, становить майже 160 мільйонів гривень», — повідомив Ю. Луценко та додав, що також окремим епізодом є недекларування належної дружині народного депутата частки в одному з товариств загальною сумою майже 200 тисяч гривень. «На підставі цих двох епізодів досудове слідство детективів НАБУ потребує проведення низки слідчих та оперативних заходів. Вважаю, що встановлення істини у цій справі без зняття депутатської недоторканності є неможливим», — підкреслив Генпрокурор.
Народний депутат Сергій Дунаєв, у свою чергу, назвав подання ГПУ необгрунтованим та політично вмотивованим. «Мене звинувачують у тому, що нібито я здійснив корупційний злочин. На думку Генпрокуратури, НАБУ та САП, я вказав недостовірні відомості в декларації за 2015 рік, а саме зазначив «володію материнською компанією», але не зазначив, що ця компанія, в свою чергу, заснувала інше господарське товариство», — сказав він та зауважив, що усі ці юридичні особи понад 15 років легально діють на території України, сплачують податки в бюджет України, інформація про них загальнодоступна, міститься у відкритому доступі державного реєстру та кожен охочий може вільно ознайомитися з нею. Народний депутат додав, що за раніше чинним антикорупційним законодавством, коли декларація подавалася в паперовому вигляді, декларант мав можливість подати уточнення, чого не можна зробити під час подачі електронних декларацій. «Отже, подати інформацію про юридичних осіб, по відношенню до яких я, на думку НАЗК, є бенефіціарним власником, я зміг тільки при подачі електронної декларації за 2017 рік», — зазначив С. Дунаєв.
Перший заступник голови Регламентного комітету Павло Пинзеник повідомив, що комітет ухвалив висновок, у якому зазначається, що подання ГПУ про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Дунаєва ініційоване і подане належним чином. Водночас члени комітету звернули увагу, що серед переліку доказів міститься посилання на інформацію щодо телефонних з’єднань керівників юридичних осіб, в яких зафіксовано постійне спілкування з народним депутатом. «На нашу думку, це є грубим порушенням вимог частини третьої статті 482 Процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України і частини другої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата», якими передбачено, що порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної, іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що, відповідно до закону, обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності», — підкреслив П. Пинзеник.
Також він звернув увагу, що це фактично перше подання щодо недостовірного декларування, тож судової практики в цих питаннях практично немає. «Я не впевнений, що кримінальне право і кримінальний процес — це ті сфери, в яких слід проводити експерименти на людях, навіть якщо вони народні депутати України», — сказав він.
За результатами голосування подання ГПУ про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата С. Дунаєва було відхилено — «за» проголосували лише 125 парламентаріїв.
Верховна Рада ухвалила дві постанови про припинення повноважень народних депутатів Ірини Єфремової та Тетяни Юзьковою, яких обрано членами Центральної виборчої комісії. А от проект постанови про дострокове припинення повноважень народного депутата Андрія Журжія підтримано не було.
У першому читанні схвалено законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти власності, безпеки руху та експлуатації транспорту» (№ 8184).
Співавтор законопроекту, народний депутат Віктор Король повідомив, що метою законопроекту є встановлення невідворотності та адекватної кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом та крадіжками. «Чинна редакція нині діючих 289-ї і 185-ї статей дає правопорушнику можливість уникнути суворішої кримінальної відповідальності у разі відсутності реального збитку, тобто повернення потерпілому транспортного засобу. Це нонсенс, коли вся поліція розшукує викрадений автомобіль, знаходить його і повертає власнику, а також затримує людей, які вчинили злочин, але відповідальність для них така, наче вони нічого не зробили чи просто розбили дзеркало», — зазначив він та повідомив, що, зважаючи на це, із частини другої статті 289 ККУ «Незаконне заволодіння транспортним засобом» пропонується виключити таку кваліфікуючу ознаку, як «завдання значної матеріальної шкоди» та встановити кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.
