Цю історію розповів один із рівненських таксистів, який нещодавно повернувся із заробітків у Польщі до приміського села, де мешкають його батьки і він із родиною:
«Нестатки змусили мене шукати заробітку в Польщі. Туди подався разом зі своїми односельчанами-ровесниками, — розповідає таксист, який назвався Олегом. — Можна було б, звичайно, пошукати роботу і в Рівному, але вакансії переважно були на малооплачувані посади, за таку зарплату сплатити послуги за газ і утримувати сім’ю нереально. А у нас з дружиною зростає донечка, їй більше трьох з половиною років. Дитячий одяг нині недешевий, харчі теж, мріяли звозити дитину на море... Тому вирушив до Польщі.
Уже на кордоні відчув «шанобливе» ставлення до нас з боку польських прикордонників: я узяв із собою на дорогу кілька бутербродів, бо маю цукровий діабет другого типу і мені харчуватися лікар порадив у малій кількості, але часто. Їх викинули у смітник, інакше обіцяли оштрафувати. Дорогою мені пасажири давали яблука, щоб дотримувався рекомендацій лікаря.
Роботу я знайшов на будівництві. Оскільки був великий наплив заробітчан із України, то нам... урізали зарплату. І все ж вона була вищою, ніж на батьківщині. Я, хоч і дуже втомлювався, вечорами ще мив на автомийці машини — не цурався будь-якого підробітку. Гроші передавав дружині і донечці додому, щоб вони мали за що жити. За ними дуже сумував.
Мене не було п’ять місяців. Вдалося заробити і на, як то кажуть, євробляху, на якій і повернувся додому. Але там на мене чекав неприємний сюрприз: дружина за цей час встигла знайти собі іншого і була вагітна від нього три місяці...
Я був у розпачі, дорікав батькам за те, що не повідомили мені про це раніше. Мама відповіла, що, мовляв, не знала, як я відреагую на цю неприємну новину на чужині, боялася, щоб я не вкоротив собі віку.
Донечка тепер живе у мене, за нею допомагає доглядати моя мама. Дружина час від часу забирає її до себе. Отак дитина між двома сім’ями. Я подав на розлучення, хочу, щоб донька залишилася зі мною. Власне, для неї я і таксую, заробляю, щоб усе у неї було. Оце накупляв фруктів (показує пакунок із бананами, грушками, яблуками...), бо вона завжди мене зустрічає з роботи і цікавиться, яких я гостинчиків їй привіз. Учора ми з нею вивчили дві літери, дивились мультики... Отак на собі переконався, що довготривалі заробітки на чужині руйнують сім’ї. Я не перший у цьому переліку. Тож хотілося б, щоб ми могли себе реалізувати в Україні», — зітхає Олег.
Рівне.
