У приміських селах турецького міста Едірне загони жандармерії з початку тижня провели операцію з виявлення нелегальних мігрантів. Із жандармерії повідомили журналістам, що було затримано 455 біженців з Пакистану, Іраку, Афганістану, Сомалі, Лівії, Бангладеш, Алжиру, Єгипту, Палестини та Марокко. Вони збиралися в невеликі групи, щоб потім незаконно виїхати за кордон. Усіх затриманих після необхідних процедур було спрямовано до Управління у справах мігрантів в Едірне.
До речі, цими днями в Стамбулі було оголошено доповідь, підготовлену експертами американського аналітичного центру Atlantic Council. Він уперше розкриває масштаби присутності в Туреччині сирійських біженців і містить пропозиції з розв’язання їхніх проблем. У документі відзначається, що Туреччина порівняно з іншими країнами більш терпимо поставилася до сирійських біженців. Вона почала приймати в себе сирійських біженців з 2011 року. А з 2014-го в Туреччині скупчилася найбільша кількість біженців у світі, переважно із Сирії. Тільки за офіційними даними, там нині перебуває майже 3,5 мільйона громадян із сусідньої Сирії. Але автори доповіді не без підстав припускають, що реальні цифри набагато вищі.
Найцікавіше, що з початку прибуття в країну перших біженців у Туреччині народилися мало не 350 тисяч сирійських дітей і тепер у численних таборах для мігрантів живе трохи не мільйон дітей шкільного віку (5-18 років). 600 тисяч із них здобувають освіту. Кількість сирійців, які молодші 18 років, сягнула 1,66 мільйона. Ще 20 тисяч сирійців уже навчаються в турецьких університетах. Більшість із них навіть після закінчення бойових дій у Сирії не мають наміру повертатися в рідні місця, бо повністю адаптувалися в Туреччині, прийняли її культуру, уклад життя. І мають намір у майбутньому працювати на турецьких підприємствах і у фірмах.
У доповіді зазначається, що в епоху масової міграції Туреччина відрізняється від інших країн своїм фінансовим і управлінським потенціалом, що його використовують для створення людських умов для життя біженців. Цьому сприяє й політична воля турецької влади, яка не завжди вчасно одержує від Європи кошти на утримання біженців.