Мак, зерно, насіння льону, соняшнику, кукурудза, кунжут, гречка, квасоля — ці смаколики, виявляється, годяться й для створення картин! У цьому переконують прекрасні роботи 36-річної малинчанки Ірини Дорошенко (на знімку), котра «захворіла» на таке незвичне хобі майже півроку тому. Відтепер її настільними атрибутами є клей ПВА, ножиці, клаптики сіна, матерії та крупи.
Ірина з дитинства любить малювати. Вирішила з часом опанувати щось незвичне, даруючи красу людям, а душевну насолоду — собі.
— Із супу — та й на картину, — жартома почала нашу бесіду Ірина. — Якось випадково, готуючи їсти, розклала на кухонному столі квасолю. Дрібні білі й у крапинки насінинки були схожі на квітку. Дуже сподобалося. Почала складати квасолево-гречані пелюстки. Ось так і вийшла перша насіннєва картина... А далі — справа техніки й терпіння. Поступово навчалася, удосконалювалася, дещо підчитувала в Інтернеті.
— У середньому на виготовлення однієї картини формату А4 йде чотири дні, — розповіла Ірина. — Із зерен, маку, кунжуту та іншого можна викласти що завгодно: пейзажі, квіти, натюрморти і навіть портрети. Останні роблю часто, бо вони мені подобаються. Нині використовую до десяти видів різних природних матеріалів. Перед створенням картини я спочатку бачу її цілісною в уяві, а вже згодом починаю обмірковувати, які зерно і насіння потрібні для того чи іншого елемента, яким і з чого має бути фон. Беру звичайну тирсоплиту, змащую її тоненьким шаром клею і починаю «чаклувати», висипаючи фон із маку, кукурудзяного борошна, зерен льону... Кілька годин слід почекати, щоб усе висохло. Після цього беруся за інші елементи, ретельно добираючи за кольором і відтінками зерен різні квіти, гори, тварин, метеликів...
У майстерні Ірини багато скляночок і коробочок, де зберігаються перемелені зерна.
— Це мої фарби, а пензлики — руки й пальці, — усміхається Ірина.
Каже, що, зробивши своїми руками «зернову картину», людина позбувається стресу, заспокоюється. Тож у майбутньому Ірина хотіла б проводити майстер-класи — своєрідну мистецьку зернотерапію.
— Щодня можу працювати під супровід тихої музики упродовж 5—6 годин, — ділиться секретами своєї «мистецької кухні» Ірина. — Але спокій і тишу створити в будинку не завжди вдається, бо разом із чоловіком Валерієм виховуємо двійко синів. У своїй колекції вже маю 30 картин зі «смачних» матеріалів. Коли робота готова, замовляю для неї дерев’яну лаковану рамку. Їх на моє замовлення зі спеціальним тематичним візерунком виготовляє талановитий малинчанин Іван Купневич.
— Маєте вже й шанувальників?
— Особливо свої роботи ще не афішувала. Тільки декілька виставила в соцмережі й отримала чимало позитивних відгуків, на які, відверто кажучи, й не чекала. Картини охоче дарую своїм рідним і друзям.
— Маєте ще якесь хобі?
— І не одне! З дитинства люблю музику: ходила до музичної школи, грала на фортепіано, виступала на конкурсах у Малині, Коростені та Житомирі. Пишу легку й приємну музику.
— Знаю, що можете похвалитися й солідною колекцією чаїв...
— Так. Люблю збирати і сушити ароматні й корисні заготовки для чаїв на зиму. Засушую чебрець, лаванду, глід, м’яту, материнку... Частину з таких лікувальних трав вирощую вдома сама.
Життя не стоїть на місці. Кожен урізноманітнює його як може. Ірина робить своє дозвілля і цікавим, і корисним. І дарує свою творчість іншим.
Житомирська область.
Фото автора.
