На майданчику приземлення Сінгури з виходом сонця десантники підрозділів Десантно-штурмових військ ЗС України розстилають столи та виславляють купола в «козла» в очікуванні гелікоптера.
Напередодні стрибків десантники пройшли напружену підготовку у повітрянодесантному комплексі, вивчили, з чого складається парашут, дії десантника на борту гелікоптера, у повітрі та під час приземлення — все те, що потрібно знати десантнику для успішного і безпечного здійснення стрибка з парашутом.
Перед стрибком кожен парашут і його укладання ретельно перевіряють офіцери служби повітрянодесантної підготовки, адже у кожного парашута є свій паспорт, в який вносять інформацію про стрибок.
Свій перший ознайомчий стрибок десантники-першоразники здійснили з висоти 800 метрів, а їхні більш досвідчені товариші — з висоти 600 метрів.
Олександр — військовий 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, сьогодні він здійснюватиме свій третій у житті стрибок з парашутом. За його словами, стрибки з парашутом — це випробування на сміливість і силу духу.
Прийнявши рішення стрибати, людина отримає море захоплення, емоцій і вражень.
— Одним із головних етапів є практичне тренування на землі після формування корабельної групи. Десантники відпрацьовують, як правильно керувати парашутом, як смикнути за кільце, щоб парашут розкрився, як приземлитись і не травмуватись та багато іншого. До речі, парашут має і кілька перестраховок. Якщо парашутист самостійно не смикне за кільце, то через три секунди це відбудеться автоматично, — розповідає керівник стрибків майор Петро Маснюк.
Отож, перед тим, як наважитись на таку розвагу, військові добряче думають, враховують усі свої страхи, але ж ми всі знаємо, що десантники — «завжди перші» і страху у їхній нелегкій службі не місце.
Фото автора.
