За ініціативи Всеукраїнського форуму військових письменників, за підтримки Інформагентства Міноборони України АрміяInform стартував інтернет-марафон, приурочений до Дня піхоти, що святкується в Україні 6 травня.

Популяризація української книги, донесення до українців правдивих спогадів ветеранів-захисників, надання самим авторам майданчика для дискусій та творчого пошуку — основна ідея літературного марафону.

Авторським кредо одного з учасників літературного інтернет-марафону є доброта і людяність мужньої людини.

Офіцер Командування Об’єднаних сил Збройних Сил України Борис Кутовий вважає, що доброта дає нам змогу боротися, тримати стрій у складних умовах. Доброта у серці людини допомагає нашим хлопцям стояти на передовій, стримувати натиск чисельного і добре озброєного ворога. Протиставити силам країни-агресора потрібно не тільки фізичні зусилля, навички, вишкіл, хоробрість, а ще й мужність свого серця. А мужнього серця без доброти не буває!

Письменником офіцер цивільно-військового співробітництва Борис Кутовий ставати не планував. Дві книжки, що вийшли з-під його пера — «Листи здалеку» і «Повість про срібну флейту», почалися з написаного СМС-повідомлення.

— Книжка почалася із простої есемески моїм рідним, яку я набрав, коли було важко, не було змоги розмовляти, але я хотів передати частку свого серця. А найкраще це можна зробити листуванням, тому ця книжка написана у формі листів солдата до свого маленького сина. Вона про те, що нам допомагає на війні бути сильними. Твір світлий — у ньому багато жартів і пригод — бо з війни не треба писати додому про війну, адже це означає, що вона тебе перемогла... А у пам’яті хочеться залишитися світлим, добрим, веселим, — розповідає автор.

«Листи здалеку» та їх продовження «Повість про срібну флейту» містять відповіді на запитання: чому нам вдається перемагати, витримувати труднощі, що допомагає вижити? Чого більше у серці нашого солдата — подоланого страху, ненависті до ворога чи чогось іншого? Так, у серці захисника більше любові та доброти. Саме це допомагає нам вистояти, свідомо йти на війну — навіть на смерть. Любов до країни складається з особистих чеснот людини — любові до рідної землі, батьків, які привели тебе у цей світ, любові до дитини, любові до жінки, любові до справи, яку робиш. З усього цього складається велика та сильна Любов до Батьківщини, яка дає сили та мужність навіть загинути заради цієї любові.

ВІДЕО: https://www. youtube.com/watch? v=GCIVFZsgVmA

Сталося так, що із Борисом Кутовим ми познайомилися у Авдіївці. Місті, що розташоване впритул до лінії фронту. Він тоді працював над практичним втіленням гуманітарного проекту «Допомога. Схід»: масове постачання до місцевих лікарень та ФАПів уздовж лінії зіткнення медичних та гуманітарних вантажів з-за кордону. Зокрема, з Франції. Про книжку він тоді лише мріяв — сідати за написання не було часу. А найчастішим запитанням від оточуючих до нього було: «Боря, ти взагалі колись спиш і щось їси?». На що енергійний тоді ще старлей віджартовувався, що виспиться і поїсть колись потім.

Армійським CIMIC (офіцером ЦВС) Борис Кутовий також став не одразу: з моменту мобілізації в 2014-му майже півтора року прослужив у ССО. До війни він працював у МВС, був оперативником, тож уміння вираховувати та ловити злочинців знадобилися знову.

Літературний фронт, вважає він, є не менш важливим у сучасних реаліях. Тому після презентації свого першого твору він ініціював ще один проект із популяризації української літератури, масового читання серед підлітків на Донбасі та Луганщині. Небайдужі збирають книжки, а військові з груп цивільно-військового співробітництва доправляють їх у бібліотеки прифронтових населених пунктів.

— На Донбасі зростає покоління дітей, які не вміють ще добре писати, але відрізняють калібр мінометів по звуках пострілів та по вибухах. Яке майбутнє чекає на них, що понесуть у життя? Щоб вони зробили Україну кращою, потрібно багато. І книжки українською теж, — каже він. —Ті, що ми постійно передаємо, летять, немов птахи, від Мар’їнки до Тошківки. Війна ввірвалася у дитинство через невігластво, короткозорість, внутрішню несвободу дорослих, через їхні життєві принципи типу «моя хата скраю». Чи виправили нас ці роки війни, смертей, страждань? Чи змінилися ми? Кожен має відповісти сам!

Загалом книжки будуть однаково цікаві і дорослим читачам, і дитячій аудиторії. Обидва твори вийшли друком у видавництві «Арт-Прес».


Фото з мережі Інтернет.