Не є винятком і Вінниччина. Ще в середині березня керівництво Комунального підприємства «Вінницький обласний центр служби крові» закликало громаду міста прийти й здати кров задля порятунку життя та здоров’я хворих.
Одними з перших на цей заклик відгукнулися військовослужбовці Повітряних сил Вінницького гарнізону, які постійно здають кров на потреби хворих і поранених. Так, від початку карантину військові здали вже понад 60 доз крові. Під’їзд до центру організований невеличкими групками, щоб не порушувати обмеження щодо кількості людей.
«Вінницький обласний центр служби крові» забезпечує на безоплатній основі кров’ю та її препаратами всі лікарні міста та області, зокрема й Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону (Вінниця), де лікуються поранені та хворі військовослужбовці. Тому так важливо мати запас крові та її компонентів.
— Донорську кров ми можемо отримати лише одним шляхом — від людини, і сьогодні постала велика проблема із залученням донорів через введені карантинні заходи, зокрема обмеження пересування, — розповіла директорка «Вінницького обласного центру служби крові» Оксана Банах. — Тому наразі Центр крові потерпає від нестачі донорської крові й украй її потребує. На сьогодні маємо критичну нестачу в III групі резус негативний, а також великий дефіцит у І та IV групах резус негативний, IIІ позитивний.
Окремо Оксана Банах наголосила на тому, що в центрі максимально дотримуються вимог, які діють в Україні, для того, щоб убезпечити донора від зараження COVID-19.
— На вході лікар обов’язково міряє температуру й цікавиться, чи не був потенційний донор нещодавно за кордоном. Потім його скеровують помити руки, обробляють їх дезінфекційним засобом. Видаємо одноразову маску тому, хто її не має. Тобто ми виконуємо всі зобов’язання, передбачені чинним законодавством України.
Оксана Банах щиро дякує військовослужбовцям, які в цей нелегкий час активно долучаються до донорської акції.
Уже не вперше здає кров підполковник Ангеліна, начальник відділу внутрішніх комунікацій та інформаційного супроводу управління МПЗ командування Повітряних сил ЗСУ.
— Уперше я стала донором ще років 7—8 тому. Тоді випадково дізналася, що потрібна кров моєї групи чужій дитині. Здавала кров і для поранених у військовому госпіталі в Києві, не вперше відвідую і Вінницький центр служби крові. І цього разу, щойно командир оголосив, що потрібні донори, одразу ж зголосилась. Тим більше що моя група крові підходить багатьом. Ми ніколи не знаємо, що чекає на нас завтра. І завтра ця допомога може знадобитися нашим рідним, близьким, нашим дітям і навіть нам самим.
Фото Владислава Дем’яненка.
