70 років він був в ізраїльській політиці (прожив 93 роки) – від молодіжного лідера до президента. Двічі був прем'єр-міністром, працював на різних посадах у 12 урядах. Ніколи не був у відпустці. Та головне все ж інше – він перетворив ізраїльську економіку із соціалістичної на капіталістичну, зробив Ізраїль ядерною державою (агов, Леонід Кравчук!) і досяг миру з палестинцями та йорданцями.
При цьому, до речі, главою уряду він був лише три роки сумарно, а посада президента – більш ритуальна, ніж реальна. Тобто сила його впливу була така, що він здійснював найграндіозніші справи, не маючи повної влади. Не те що деякі наші політики, які скаржилися, мовляв, мало влади. Коли ж отримали більше, ніж повну – побудували олігархат з відверто негативним ставленням до українського населення. Я про Кучму, до речі.
Чернігівець-українець, який прожив кілька років в Ізраїлі (дружина була єврейкою), коли я спитав про Шимона Переса, зразу відповів: "Україні не вистачає такого Шимона! Він створив ядерний Ізраїль!"
Це дійсно було фантастично: маленька країна, яка ще ледве трималася на ногах, раптом (Перес трохи це описує, як французи продали їм ядерну установку) стала світовою завдяки володінню ядерною зброєю. І арабські країни, що намагалися скинути Ізраїль у Середземне море, зупинилися. Якось не хочеться проводити аналогії з українською ядерною зброєю... Зате Кравчук досі в авторитеті і з поважною артикуляцією вдає роль батька нації...
Шимон Перес згадує, що сам Бен-Ґуріон був прихильником соціалізму. Юний Шимону став гарячим послідовником Бен-Ґуріона, але... Відмовився від соціалістичних принципів в економіці, коли грянула криза. У цьому немає нічого дивного – згадаймо, для прикладу, капіталістку Маргарет Тетчер, яка за потреби націоналізувала шахти. Тобто урок того ж таки Переса: якщо це в інтересах нації – не треба триматися за ідеологію.
Шимон Перес зробив ще одну нечувану для ізраїльтян річ – провів переговори з Ясіром Арафатом, якого всі в Ізраїлі називають вбивцею дітей. У принципі, це було неможливо. Недарма Іцхака Рабина, який як прем'єр-міністр проводив заключні акції підписання мирної угоди з палестинцями, вбив терорист.
"Коли 1984 року я став прем'єр-міністром, моїм найвищим пріоритетом став мир. Протягом перших чотирьох місяців на цій посаді я виконав план із виведення наших військ з Лівану, де Ізраїль вів безглузду й безрезультатну війну", – пише Шимон Перес. Це, власне, чи не найбільша його критика своєї держави, бо він скрізь уникає критики.
Шимон Перес разом з Іцхаком Рабином змогли провести переговори з лідером палестинців Ясіром Арафатом та розпочати процес миру, за який усі троє отримали Нобелівську премію, а два народи – шанс миру.
Шимон Перес відійшов, але його велике прагнення залишилося: "Євреїв учать, що всі народжені за образом Божим. Щоб повірити цьому фундаментальному принципу, єврейська держава має прийняти демократію, яка потребує цілковитої рівності між євреями і неєвреями". Дійсно, заміри у нього були грандіозними...
І ще слова видатної людини: "Оптимізм і наївність – це не одне й те саме. Те, що я оптиміст, не означає, що я очікую на мир з любові; я просто очікую на мир із необхідності". Останнє, що зробив у житті 90-літній політик – заснував Центр миру Переса.
