Знищення диверсійно-розвідувальних груп, понаднормове чергування у складних умовах, розвідувальні дії, корегування вогнем, обладнання та маскування інженерних споруд, де до позицій незаконних бандитських формувань було трохи більше 50 метрів, командування взводним опорним пунктом, штурм шахти «Бутовка», «Вовчого мосту», відбиття авдіївської промзони... і це ще не вся бойова біографія нашого героя.

Старшина Андрій Колісник — молодий, сором’язливий хлопчина, з величезним бойовим досвідом, з любов’ю до Батьківщини та щирою вірою у перемогу. Андрій брав участь у багатьох запеклих боях на сході України, завжди виконував найскладніші завдання, був і є опорою свого командира. Особовий склад десантного підрозділу, де проходить військову службу старшина Колісник, з великою повагою ставиться до нього. Він завжди перший у всьому, завжди готовий допомогти, підтримати та навчити. Бойові побратими сприймають Андрія як приклад мужності, професіоналізму та пишаються, що проходять службу пліч-о-пліч з такою людиною, Десантником з великої літери.

Січень 2015-го видався напрочуд гарячим. Тут, на околицях Авдіївки, незаконні бандитські формування, добре окопавшись у районі шахти «Бутовка», «Вовчого мосту», і вдень, і вночі обстрілювали житлові квартали з різних видів озброєння: танки, артилерія, бойові машини.

— Навкруги все було затягнуте їдким чорним димом, розриви, гуркіт техніки, крики поранених, — пригадує старшина Андрій Колісник. — Це був уже не перший штурм, і нам потрібно було закінчити розпочате. По фронту в наступ поїхали бойові машини, наша задача була зайти з флангу та вибити ворожу піхоту, яка досить ретельно окопалася і постійно вела вогонь.

— Ми просто йшли вперед, під градом куль і розривів. Інколи зупинялися, щоб допомогти нашим пораненим, і знову йшли. На той час не було не відчуттів, ні емоцій, лише наказ — знищити, — продовжує розповідь Андрій, який на початку 2014 року залишив навчання в одному з вишів міста Дніпра і добровільно пішов на фронт, поповнивши ряди десантників легендарної 25-ї бригади.

— Ми розуміли, що це, швидше за все, шлях в один кінець, без укриття, лише міцніше взявши свій кулемет (на той час Андрій був кулеметником одного з десантних підрозділів. — Авт.), ми йшли у напрямку ворожих окопів.

Сильний мінометний удар. Поранені. За секунду я опинився біля пораненого товариша. Надав допомогу і зазирнув йому у вічі, вони ніби усміхалися, і тут ледве чутно він сказав: «Я вірю, що ви сильніші, що ви переможете, помстіться за нас», — продовжує спогади старшина Колісник.

— Ці слова довго звучали у моїй голові, надаючи мені сили, сміливості, рішучості. Ми виконали наказ, виконали і прохання побратимів — помстилися.

Саме в цей день підрозділи Збройних Сил України у важких боях відтіснили окупантів з шахти «Бутовка» та встановили великий синьо-жовтий прапор з тризубом. Нині це передова позиція українських оборонців, яка й досі залишається однією з найбільш гарячих точок у районі проведення Операції об’єднаних сил.

Під час найважчих боїв та мінометних обстрілів старшина Колісник вів спостереження та корегування вогню. Завдяки його вдалим діям виявили переміщення ворожої техніки, прорахували відстань до артилерії та мінометів противника, орієнтуючись на спалахи та швидкість поширення звуку, що дало змогу вести прицільний вогонь по ворогу. Не залишив шансів десантник і ворожим ДРГ. Помітивши пересування ворога, Андрій вступив у взаємодію з сусіднім постом, вів зосереджений вогонь по противнику, не даючи йому прицільно обстрілювати наші позиції, знищив ворога, при цьому не було втрат серед підпорядкованого особового складу.

Це лише крапля у морі з того, що можна розповісти про Андрія, про його службу українському народові.

Старшина Андрій Колісник — яскравий приклад відданості своїй справі, любові до рідної землі, девізом цієї досить молодої людини є слова: СИЛА! ВІДВАГА! ЧЕСТЬ!