Нинішній рік приніс чимало неприємних днів і місяців в наше життя. Спочатку пандемія, що охопила людство. Потім весна, котрої не було. Тепер літо, від якого ще віє зимовим холодом...

Та, попри все, приходять ясні та світлі дні. Серед них і свято Трійці або Зелені свята. З правіку це одне з найулюбленіших свят українців, в якому поєднано все — від шанування триєдиного божественного начала до радості за те, що всі ми є невід’ємною часткою великого і прекрасного світу живої природи.

Християни вважають Трійцю днем народження церкви. Адже саме в цей день на апостолів зійшов Святий Дух, який продемонстрував триєдність Бога. Тоді він же наділив Христових учнів даром промовляти різними мовами, аби вони рознесли по всьому світу нове вчення. Відтоді на п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса Христа віруючі йдуть до церкви, аби вшанувати Святу Трійцю.

Але у свята є набагато глибше коріння. Недаремно це одне із небагатьох церковних свят, котре має ще й другу назву — Зелені свята. Останні прийшли до нас з глибокої давнини, коли люди, прикрашаючи хати і подвір’я зеленим гіллям, квітами і травами величали життєдайну силу природи. Традиція була такою давньою і непохитною, що навіть церква шанобливо ставиться до неї. Не випадково у ці дні храми також прикрашають квітами, а священики одягають зелені ризи. Окрім цього дня роблять це ще двічі на рік — на свято Входу Господнього до Єрусалиму та у День Святого Духа.

Мало хто знає, для чого пишним буйнотрав’ям почали уквітчувати оселі. Але досі збереглися легенди про те, що в Зелену неділю можуть з’являтись русалки та інші міфічної істоти. Вони виходять із води і на цілий тиждень залишаються в лісах. Ось тоді їх і можна побачити. Але не завжди такі зустрічі безпечні. Тож від них і має оберігати різне зілля, що, вважалося, володіє особливою захисною силою.

А ще квіти мали допомогти відшукати нареченого. Сплетений вінок дівчата пускали у воду, і він мав відшукати другу половинку. Тож і досі багато хто плете і одягає на свята пишний вінок із квітів, трав, гілочок. Жінки вірять, що він принесе гарну долю. А хто не покладається на прикмети — той просто буде красивим у такому природному наряді.

Колись майже весь Зелений тиждень був сповнений різними обрядами і віруваннями. У Клечальний понеділок навіть священики просили Господа про гарний врожай. У вівторок, у Богодухів день, хлопці обирали собі наречених. Тоді ж дівчата водили тополю, наряджаючи найкращу дівчину квітками та стрічками.

Кажуть, що в Зелену середу молодиці могли зустріти русалок. А в Зелений четвер справляли Мавський великодень, коли пекли баби та малювали крашанки.

І тільки наступного понеділка зелені святкування закінчувались, русалок проводжали до їх осель, а люди повертались до своїх звичних обов’язків. Зараз такий святковий розмах вже не побачиш. Більшість обмежується церковною службою та татарським зіллям, котре приносять додому. Але все ще чимало людей дотримується правила пом’янути в ці дні тих, кого уже немає з нами.

Цього року практично у всіх населених пунктах очікують чималу кількість відвідувачів на кладовищах. Адже пасхальні поминальні дні через жорсткий карантин перенесли на Трійцю.

Влада все ще закликає бути обережним, дотримуватись певних карантинних обмежень. Та попри це відчуття свята, яке оселяється в душі, важко обмежити будь-чим. Тож нехай воно звеселить усіх нас в часи непростих випробувань. А головне — вселить надію в те, що, як в природі, так і в житті суспільства і кожного з нас з часом все погане минає, а добре відроджується і повертається на своє місце.

Нехай і в вашій оселі буде чисто прибрано, на столі — пиріжки та святкові страви, а на долівці — татарське зілля. З Трійцею!