На знімку: фрагменти розпису Військової каплички на Аскольдовій могилі.

Над її розписом три роки працювала відома художниця, заслужена діячка мистецтв України Марина Соченко.

У центі каплички — ікона Покрови Пресвятої Богородиці, під омофором якої воїни, які захищали Україну від часів Київської Русі і захищають сьогодні. В пантеоні Героїв, створених мисткинею, — князь Святослав, Володимир Великий і Ярослав Мудрий, славні гетьмани Богдан Хмельницький й Іван Мазепа, січові стрільці, вояки УНР, холодноярівці, вояки УПА, герої Революції Гідності та російсько-української війни. З фрески у вічність дивляться Сергій Нігоян і Михайло Жизневський, Юрій Вербицький, Ольга Бура, Вячеслав Веремій, що загинули на Майдані, майор ЗСУ (посмертно) Андрій Кизило, захисник ДАПу Ігор Брановицький, генерал-майор ЗСУ, Герой України Сергій Кульчицький...

«Усі наче живі! І характери відображені. Чудово! Дякую вам за пам’ять!», написала у листі до художниці пані Роксолана, одна з шанувальниць творчості Марини Соченко.

«Вони справді живі, бо віддали найдорожче заради ближнього. Мене й саму колись в дитинстві потрясла ця магія мистецтва, може, тому я й стала художником. Ніби нема нічого, лиш фарби і полотно, в даному випадку стіна, а потім виходить, що картина як жива і навіть живе своїм життям. Мистецтво — це велике таінство», — зазначає Марина Соченко.

У капличку, розпис якої закінчився днями, приходять ветерани АТО/ООС, їхні рідні, друзі, волонтери, миряни.

«Побачив ікону і зрозумів, що ті, з ким я воював проти московської зарази на Донбасі, — канонізовані художницею, — каже ветеран російсько-української війни Юрій з Києва. — А вони й справді святі, бо тільки святі люди могли йти під кулі з дерев’яними щитами на Майдані, чи добровільно, ще без амуніції і зброї, в 2014-2015 роках, проти краще озброєного, вишколеного і цинічного ворога».

Для багатьох, хто приходить на Аскольдову могилу (тут з усіма військовими почестями похований доброволець Марко Паславський, українець з Нью-Йорка, один з героїв фільму «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас»), щоб помолитися у Військовій капличці, розписи художниці — це ще й підручник історії. «Ми ще не вміємо об’єднуватись, не знаємо історії, кожен трактує її по- своєму, а без об’єднання і розуміння, за що ці Герої віддали свої життя, неможливо побудувати Україну, — продовжує Марина Соченко. — Правий Дмитро Донцов, який писав, що виховання національної еліти є нагальним і актуальним, якщо ми не хочемо бути рабами. Наші Герої виводять нас з рабства...»

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.