На знімку: Роман Гунда (в центрі), Антон і Михайло Лампіки.

Власне, 97-річний герой і сам мав намір побачити з неба ті краї, де 22-річним очолював чоту повстанців та допоміг розбити один із полків Народного комісаріату внутрішніх справ тодішнього Союзу.

Шана — живій легенді

Ветеран мав бойовий дух і рвався в політ. Медики оцінили ризики —  та не дозволили. Щоб Мирослав Симчич таки не мав спокуси, син Ігор заздалегідь вивіз батька із мамою Раїсою із Коломиї до його рідного села Вижній Березів Косівського району.

Політ приурочили також до 75-річчя героїчного бою в присілку Космача Рушір. Організував акцію голова правління Львівського осередку всеукраїнської просвітницької організації «Меморіал» імені Василя Стуса, головний редактор журналу

«Визвольна боротьба» Роман Гунда. Злітали в небо із бази Прикарпатської дитячо-юнацької асоціації малої авіації, якій того дня присвоїли почесне ім’я Мирослава Симчича. Так віддали шану живій легенді — дисидентові, незламному борцю за волю й незалежність нашої Вітчизни.

«Мирослав Симчич на псевдо Кривоніс провів у лавах УПА майже 40 боїв, зокрема знаменитий — за гуцульську столицю Космач. Був засуджений до 25 років тюрми. За пропаганду «буржуазного націоналізму», як тоді означували нелояльність до режиму та обстоювання своїх традицій, мови, культури, отримав такий самий новий термін. Втрутилися міжнародні правозахисні організації, ООН. Однак сукупно незламний ветеран відбув у радянських таборах понад 32 роки. Нинішня акція — на честь таких самих героїв, котрі допомогли нашій державі стати незалежною, щоб оцінити історію», — розповів на прес-конференції перед польотом Роман Гунда.

Отож Михайло Лампік здійснював льотно-методичне керівництво, а підняв у небо американський літак RV-10 керівник Прикарпатської станції Ігор Табанюк. Із Коломиї полетіли над Вижнім Березовом, присілком Рушір найбільшого села Європи Космача. Із висоти оглянули найвищі вершини Карпат — Говерлу та Піп Іван, милувалися Верховиною та Косовом і повернулися до Коломиї.

Привчив сина любити небо

Тут, на коломийському аеродромі, того дня був і 13-річний Антон Лампік. Його батько Михайло Лампік — полковник, льотчик І класу, випробувач ІІ класу, лідер легендарної пілотажної групи «Українські соколи», був у резервній групі під час підготовки польоту в космос на ракеті «Буран». Із двох років привчив сина літати на параплані. Тепер хлопець освоює вже два літаки.

«Із болем згадую 2014-й, коли ми, військові, вимушено покинули Крим, де я був директором заповідника на горі Климентьєва. Це біля Коктебеля, де починали свою діяльність знамениті конструктори Олег Антонов, Сергій Корольов. Територію хотіли розпиляти на земельні ділянки, та авіатори не дозволили. Створили комплекс «Узун-Сирт, гора Климентьєва». Нині навчаю льотчиків-випробувачів, але біль за втратою наших позицій невимовний. Загалом треба відроджувати малу авіацію, щоб діти могли літати на планерах та освоювати літаки. Такі станції мають бути в кожному районі. Так само варто відродити санітарну авіацію, як то було колись, особливо — у важкодоступних гірських районах, де не завжди й машина проїде», — роздумує Михайло Лампік.

Син пілота Антон також має велику мрію — полетіти на Марс. Під час прес-конференції хлопець зачитав звернення до президента США Дональда Трампа та відомого мільярдера Ілона Маска із проханням включити його до групи з підготовки експедиції на Марс, яку організовує цей американський меценат.

В урочистостях взяв участь двоюрідний брат першого вітчизняного астронавта Леоніда Каденюка Борис.

Опісля дорослі та юні пілоти дитячо-юнацької станції довго дискутували, як то зовсім молодим Мирослав Симчич вступив до лав Організації українських націоналістів, воював проти фашистів у народній самообороні. Очолив чоту знаменитої Березівської сотні, яка не дала пройти підкріпленню на допомогу оточеним у Космачі енкавеесникам. Тоді загинуло чимало ворогів. Поранений Кривоніс (відомий також за псевдом Богун) повернувся до своєї сотні. Та в 1948-му його затримали й засудили. Був звільнений із таборів аж у 1985 році, а реабілітований — у 2017-му.

«Березуни» не здаються

На свято Покрови, 14 жовтня 1944 року, війська УПА проголосили Космацьку Самостійну Республіку. Тут розташувалися 19 сотень повстанців. Навіть після війни ще впродовж двох років діяла підпільна школа старшин та офіцерів УПА. Все це не минуло даремно для мешканців села та округи. Їх масово, навіть дітей, вивозили до Сибіру. Та місцеві не корилися, в Космачі так і не вдалося організувати осередок комуністичної партії. Знаменитий Космач і тим, що тут у сімдесяті роки минулого століття священиком був отець Василь Романюк, котрий опісля став патріархом Української православної церкви Київського патріархату.

Межує із Космачем село Мирослава Симчича Вижній Березів. Утім, тут ще є три села — Баня Березівська, Середній Березів та Нижній Березів. Кажуть, що таке подрібнення було вигідне радянській владі, щоб легше керувати гуцулами.

«Вижній Березів має понад тисячолітню історію, відмінні від сусіднього Космача традиції, навіть танець «Гуцулка» інший. Місцеві мешканці «березуни» — дуже войовничі нескорені люди, тут навіть не змогли зав’язати колгосп. Після війни відділили з окремою сільрадою Середній Березів, щоб легше управляти. Гуцули — такий народ: як мають свої землі, живність — доти нескорені. Земля переходить у спадок від діда-прадіда. Приміром, на цьому ґрунті, де моя хата, вже шосте покоління родини, понад 200 років. Прадід мав п’ять гектарів, то й мені перейшло. Якщо продають — то назавжди. Тут навіть не треба офіційно переписувати, внуки-правнуки знатимуть, що ти придбав цей ґрунт. Традиції березівської шляхти свято зберігаються, ми дружні, намагаємося одні одних триматися, допомагати. Згадуючи ті буремні часи, не дивуюся такому запалу повстанців. Війна багато чого зруйнувала, а горяни хотіли й далі господарювати у своїх лісах та на полонинах, та боролися щосили із завойовниками, чинили запеклий опір. Мого діда також було  тяжко поранено, то добре знаю ціну тих визвольних змагань», — поділився мешканець села Вижній Березів Іван Підгородецький.

Івано-Франківська область.

Фото надано Романом ГУНДОЮ.