Хоч дискусії на тему «Припинити будівництво чи завершувати?» точаться в Європі вже впродовж кількох останніх років, але їхні учасники ніяк не дійдуть спільної думки. І передусім це не може зробити один з чи не найголовніших фігурантів проекту — Німеччина.

Від самого початку уряд ФРН і його глава канцлерка Ангела Меркель обстоювали позицію, що проект — економічний і не має стосунку до політики. Із часом риторика змінювалася, нагадуючи ефект гойдалки: угору — вниз, потрібен Німеччині ще один транзит російського газу чи ні? І мало не до останнього, передусім Ангела Меркель, наполягали на тому, що ні, без «Північного потоку-2» країна не може обійтися. Аж до останнього (поки що) скандалу з отруєнням російського опозиційного політика Олексія Навального.

Щоправда, і в цьому разі риторика перших осіб німецької політики змінювалася по кілька разів: спочатку вони заявляли, що не слід розглядати отруєння Навального у прив’язці до газового транзиту, а вже невдовзі, що саме воно є приводом для відмови від проекту.

Днями глава МЗС ФРН Гайко Маас в інтерв’ю телеканалу ZDF заявив, що рішення щодо нього залежатиме від... Москви. Саме вона, узявши участь у розслідуванні гучної справи про отруєння Олексія Навального, на думку Мааса, може зробити внесок, «щоб таке рішення не було ухвалено».

Він також вважає, що інколи слід вжити заходів, щоб показати, що «ми не хочемо жити в світі без правил». Хоча раніше очільник дипломатичного відомства заявляв, що питання Навального не має стосунку до проекту. Також канцлер Ангела Меркель дещо змінила своє непохитне рішення щодо «Північного потоку-2», заявивши, що рішення про зупинення будівництва транзиту чи щодо санкцій проти нього має ухвалювати не Берлін, а ЄС. Сумнів, вочевидь, з’явився після висновків президента США Дональда Трампа про неправильну позицію в цьому питанні ФРН. Тож дискусія щодо газопроводу «Північний потік-2» вчергове зайшла в глухий кут. І поки що німецькі політики не мають одностайної думки, як вони можуть відмовитися від транзиту.

Утім, їм миттєво запропонували не один варіант виходу з глухого кута, а водночас шість! У першому уряд ФРН може натиснути на федеральне морське та гідрографічне агентство та управління гірського нагляду Штральзунда для того, щоб вони відкликали раніше надані дозволи на будівництво. Щоправда, у такому разі існує реальна загроза, що оператор газопроводу Nord Stream 2 AG звернеться до суду з позовом до влади ФРН. У разі його виграшу сума збитків може сягнути майже до 10 млрд євро.

Другий сценарій пропонує німецькій владі проаналізувати, як може пройти судовий процес з неурядовими організаціями із захисту природи, які виступають проти реалізації проекту. Приміром, така організація як Deutsche Umwelthilfe від самого початку заявляла, що «Північний потік-2» несумісний з кліматичними цілями країни.

Третій спосіб пропонує Берліну почати враховувати можливість національних обмежень на імпорт російського газу, котрі передбачені приписами європейського законодавства і які німецька сторона досі ретельно обходила.

Решта варіантів передбачають, що ФРН не має вживати жодних активних дій, а лише дозволити США та структурам ЄС виконати роботу із зупинки проекту, котрі запровадять нові санкції проти РФ і практично знищать проект. Також існує варіант істотної затримки запуску газопроводу в разі, якщо його буде добудовано — якомога довше зволікати із наданням ліцензії.

Німеччина може застосувати один із шести варіантів відмови від «Північного потоку-2», вважає американське видання Politico, котре й розмістило ці поради. Досі офіційні органи та німецькі ЗМІ ще не коментували ці американські поради.

Берлін.