Мій позивний «Водафон». Так мені цікаво було себе назвати. Мені сорок чотири роки. В юності строкову службу проходив в Одесі у військах зв’язку. Ну а зараз, у Збройних Силах України, вже один рік на посаді зенітника. Стоїмо в районі Волновахи. А сам я із Бахмутського району Донецької області. Вдома мене чекають мати й тринадцятирічний син. На війну я пішов виконувати свій чоловічий обов’язок. Щоб не прийшли чужі до мене додому. Україна повинна бути Україною. Мама нічого не говорила про моє рішення. Просто взяв та й пішов. Обстріли у нас бувають. Вчора, наприклад, з боку противника двічі стріляли з автоматичного гранатомета. Перемир’я хистке, та все-таки сподіваємося на краще.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Більше фото тут.
