Від старості треба тікати вже в молодості та активно працювати над собою — радить лікар-дієтолог, засновниця Центру здорового харчування та Академії довголіття Оксана Скиталінська (на знімку):

— Незалежно від років, ми всі рухаємося в «похилому» напрямку. А початок жовтня якось так непривітно означений Міжнародним днем людей похилого віку. Другий місяць осені й без того сумний, і саме цієї пори прагнення привернути увагу до проблем осіб певної категорії якесь не конструктивне, бо все зводиться до фатуму: старість страшна, її не уникнути. Але будьмо поблажливі до старих із їхніми болячками та дивацтвами. Треба змінювати бачення вікових змін.

Однак хочеться, щоб ця дорога була без артритів, зігнутої спини, високого тиску, діабету, старечої деменції, інсультів, інфарктів (за кожною цією назвою — страждання і біль), а життєрадісною, активною, із міцним тілом.

Давньоримський філософ Сенека казав, що старість — це невиліковна хвороба, і був дуже близький до думки сучасних вчених, які також так вважають, але переконані, що її можна відтермінувати. З віком треба уважніше ставитися до ресурсів власного тіла: перевіряти, відновлювати, бо саме на них нам доведеться виїжджати після 50. Не ігнорувати зайву вагу і не списувати її на «не від котлет, а від літ». Зайвий жир у тілі — причина багатьох бід: від слабкого імунітету, цукрового діабету до порушень роботи мозку і низки хвороб, які нашаровуються одна на одну як клубок ниток.

Не ігноруйте хворі зуби: запалення в роті — це ворота до хворих суглобів, серця та мозку.

Треба багато рухатися. Бо щоденна поступова втрата м’язів веде до саркопенії — стану, коли м’язів залишається так мало, що вони не в змозі забезпечити рух навіть у межах житла. І не залишається нічого іншого, як сидіти у візочку чи лежати.

Весь час розвивайте мозок. Робіть щось нове, створюйте нові нейронні зв’язки, які стримуватимуть погіршення когнітивних можливостей: слухайте нову музику, а не лише пісні юності, читайте книжки із новими ідеями, займайтеся тим, чим не цікавилися раніше.

Танцюйте! Бути людиною похилого віку у ХХІ столітті — це великі можливості: згадайте, який захват викликають пари у танці. Чи акторки, які завдяки тренуванням із кругленьких бабусь перетворюються на юних тілом сексапільних жіночок.

Із такими позитивними людьми хочуть спілкуватися, в них багато пропозицій до співпраці. І тоді легше боротися із ейджизмом — дискримінацією особи на підставі віку, поширеної у формальних та неформальних сферах життя. Бо старші люди в певних напрямах мають переваги над молодими.

Щоб залишатися зеленими в душі і тілом — жуйте зелень: у ній багато фолатів (різновидів вітаміну В9). Не кажіть «фе» ложці сирого тертого буряка, додайте соковиту стиглу калину до салатів та квашеної капусти, не відмовляйтеся від однієї чашечки кави, один-два рази на тиждень замість обіду організуйте собі духовний продукт — вихід чи виїзд на природу.

Бережіть своє тіло. Якщо робота чи обов’язки заганяють у глухий кут, згадуйте слова Конфуція про те, що ми витрачаємо своє здоров’я, аби заробити гроші, а потім витрачаємо кошти, щоб відновити його. Нервово думаючи про майбутнє, не забуваймо про сьогодення. Бо такі люди не живуть ні нинішнім, ні заради прийдешнього. А коли вмирають, розуміють, що ніколи по-справжньому не жили.

Але це не про нас із вами, чи не так? Бо ми хочемо дожити до того часу, коли старість можливо буде відтермінувати, лікувати. І не буде потреби замінювати зношені «запчастини» на нові, щоб усі роки життя були якісними. І нехай буде із нами Сила!

Записала Людмила СТРАЖНИК.

Івано-Франківська область.

Фото зі сторінки Оксани Скиталінської у Фейсбуці.