Здоров’я і довголіття їй побажали діти, онуки, правнуки та праправнуки. Для всіх вона — справжня берегиня. І навіть у своєму віці завжди намагається бути жвавою та веселою. От і під час святкування повідомила, що сподівається, цей ювілей буде не останнім. Адже бачила телепрограму, у якій розповідали про тих довгожителів, хто вже й 110-ліття відсвяткував. Ганна Гаврилівна вирішила, що й вона не гірша. А значить, має всі шанси прожити наступне десятиліття.

На своєму віку стикалась і з добрим, і з поганим — довелось пережити всякого. А найбільше — натрудитись. Ще до війни пішла працювати в колгосп. А весілля відсвяткувала під час воєнного лихоліття. У 1943-му у пари народилась перша донечка, а молодий батько пішов на фронт.

Дякували долі, коли повернувся живим. Переїхали з Житомирщини до Шепетівки. У цьому місті і провели все життя. Надія Гаврилівна багато років відпрацювала на місцевому комбінаті, в школі та лікарні техпрацівником. А чоловік трудився на артбазі. Хоч робітнича сім’я і не мала великих статків, проте жили в любові та шані один до одного.

А про те, що їхня мама і бабуся завжди була непосидюча і беручка до роботи, знають усі в родині. Коли вже складно стало виконувати важку роботу, не полишала рукоділля. Вишивання та плетіння — це справа для душі, якій присвячувала багато часу. І нині взялась би за голку з ниткою, та, на жаль, зір підводить.

Утім, і тепер бабуся дає собі раду. Хоча і живе разом із донькою, котра завжди і в усьому допоможе, не любить, щоб хтось надто опікувався нею. Сама знайде собі якесь заняття, а ні — то й по двору любить прогулятись.

Інколи зустрічається з сестрою, котра живе по сусідству. Молодша сестра намагається не відставати від старшої — їй до сотні лишилось тільки кілька літ. Ще в молодості обидві родини переїхали до Шепетівки, поруч збудували хати, тож так і прожили майже весь вік у буквальному розумінні слова разом.

Хоч роки все ж беруть своє (з’явились проблеми із зором, слухом), проте ювілярка не втрачає цікавості до життя. Все ще стежить за тим, що відбувається в країні. А головне — завжди зберігає добрий настрій. І рідні переконані, що в цьому і є її головний секрет довголіття. Хочуть, щоб бабусина усмішка і надалі зігрівала всю родину.

Хмельницький.