Соціологи стверджують: від керівника залежить дев’яносто відсотків успіху тієї структури, яку він очолює. А якщо це ще й виборна посада, то в деяких моментах, мабуть, і більше. Що це так, доводить життєва практика: десять років результативно працює Тетяна Вачиля (на знімку) на чолі органу місцевого самоврядування. Спочатку її дві каденції поспіль обирали головою Холмківської сільради, а торік, 22 грудня, — однойменної об’єднаної громади, до якої входило вже не чотири, а вісім сіл. Цього року виборець їй учетверте довірив керувати вже аж десятьма селами в Холмківській об’єднаній територіальній громаді! І це не десь на краю географії, а впритул до Ужгорода.

Її кредо: місцева влада повинна задовольнити потреби кожної людини, кожного мешканця. Тоді ніхто не «шукатиме правди вище», не буде ані набридливих скарг, ані приїздів усіляких комісій. А буде розмірена й спокійна щоденна робота.

Тож із цього, очевидно, й випливає феномен цієї жінки. Насамперед варто наголосити: Тетяна Вачиля — сучасна й цілеспрямована. В неї великий досвід. Дібрано достойні кадри. Та все це здобуто працею і старанням, умінням вислухати й почути, а далі виконати прохання. Тому її і величають авторитетним керівником…

…Двадцятий рік приходить на роботу в одну й ту саму будівлю Холмківської — донедавна сільської ради, тепер уже — ОТГ. Працює старанно. Й вельми успішно. Перших десять років — секретарем сільради. За той час глибоко осягнула всі тонкощі цієї дуже непростої і різнобічної, сказати б, професії. Їй, зізнається, пощастило, бо секретарювала, коли сільську владу очолював Володимир Данило. Чоловік скромний, але працьовитий і вдумливий. Тоді вони разом і заклали підвалини того, що зветься стиль роботи. Час вносив і вносить корективи, та коли міцний фундамент, то стіни, образно кажучи, стоять міцно.

Обравши Тетяну Юріївну  головою великої ОТГ вдруге, — люди однозначно не помилилися. Навпаки — виграли вони, виграє і справа, яка доручена очільниці цих десятьох приміських сіл. І це розумієш одразу, тільки-но починаєш розмову з нею.

Вона досконало знає все, що стосується її компетенції. І знає проблеми не лише кожного з сіл, а й буквально кожної вулиці.

Упевнений: велике значення має і те, що Тетяна Юріївна народилася, живе та працює у рідному селі Холмок. Чому? Бо достеменно відчуває ту атмосферу, той дух тутешніх людей, котрі по-ґаздівськи ретельно дбають про свої господарства, клопочуться і про майбутнє дітей та онуків. Тож так всебічно й глибоко розуміти настрої свого виборця для керівника, якого обирають і якому зможуть довіряти, важить дуже багато.

Тетяна Юріївна вимоглива до себе. «Я люблю дуже свою роботу», — зізнається. І це підтверджується вже тим фактом, що в неї немає днів прийому — люди приходять щодня. Довідки видає також кожного дня. «Не залежно — яка година робочого дня, обід не обід, але якщо людина прийшла до сільради, — каже голова ОТГ, — то лише з якоюсь проблемою. Насамперед її слід вислухати. І їй треба обов’язково порадити, посприяти, помогти — хоча б морально. Та й чимось зарадити, якось задовольнити її потреби... Просто так, знічев’я, кидаючи свої звичні справи, ніхто до влади не звертається».

— Тож, у чому все-таки полягає суть стилю вашої роботи? — запитую.

— Задовольнити потреби людини-прохача, котра звертається до голови ОТГ, — відповідає. — Це, на перший погляд, здається дуже просто. І справді — зовсім нескладно, якщо ти компетентний керівник і досконало володієш ситуацією.

Пообіцяла — зробила. Час кожного дорогий. Кожного слід поважати!..

Діловий підхід до справи в Тетяни Вачилі ще й тому, що вона в житті — максималіст. Поміркований. Обрала собі й професію, співзвучну нинішнім ринковим реаліям. Спочатку закінчила комерційний технікум, здобула фах бухгалтера-обліковця.

Згодом — Київський національний торгово-економічний університет. Перед тим паралельно працювала в Ужгородській райдержадміністрації — спершу машиністкою, тоді завідувачкою приймальні керівника великого району. То була дуже добра як професійна, так і життєва школа. Там відчувався ритм, там вирувало життя, там пізнала тонкощі того, що зветься, в доброму розумінні, посадовим обов’язком…

Сільська влада дбає про чистоту й модерний вигляд населених пунктів. Щотижня у визначений час спецмашини забирають сміття. Освітлені вулиці. Подекуди прокладено тротуари, які вимощено бруківкою...

Ось іще один маленький штрих: скрізь у тих селах, які входили до колишньої сільради, сучасно оформлені таблиці з назвами населених пунктів та стислою, але потрібною інформацією, а також — кольорові таблички з назвами вулиць.

Дрібничка, а приємно, бо таке зустрінеш мало де навіть в області. Оновлюють (на ощадливе) освітлення вулиць. Радує людей, що практично скрізь прокладено центральний водогін, а на яких вулицях він застарів — реконструюють. Функціонує каналізація, вулиці заасфальтовані або з твердим покриттям.

У намітках — подальша реконструкція водогону, будівництво очисних споруд, нові свердловини… Планують і далі будувати дороги й асфальтувати вулиці, споруджувати дитячі майданчики. Не кажучи вже про менші «дрібнички», які скрашують життя приміських селян...

Хто вміло працює, того роботу видно

З кінця жовтня до Холмока долучилися три сільради: Тарновецька, Сторожницька і Коритнянська. Це десять сіл і десь до 14,5 тисячі населення. Отже, до ОТГ тепер входять такі села: Холмок, Минай, Розівка, Концово, Коритняни, Кінчеш, Сторожниця, Шишлівці, Ботфалво, Тарнівці. Це одна з великих і заможних громад Закарпаття. На її території — шість шкіл, п’ять садочків, будинки культури. Плавно переходять під її егіду також заклади медицини.

З 1 січня до цього переліку додаються витрати за енергоносії, харчування школярів, проведення тендерів тощо. «Це великий об’єм роботи, — констатує Т. Вачиля. — Багато людей, багато що нового, бо ми відповідали тільки за дошкільну освіту.

Образно можна сказати, що йдемо якоюсь мірою у перший клас, ідемо вчитися. Але, тим не менше, наш бюджет великий —попередні розрахунки свідчать, що сягатиме майже 120—130 мільйонів гривень. Проте ця цифра наразі не остаточна.

Але й вилучення у державну казну з нашої громади становитиме 29 мільйонів на рік, ми на другому місці, а на першому — Ужгород, на третьому — Мукачівська міська ОТГ».

Складові наповнення казни ОТГ: акциз на пальне, єдиний податок з фізичних і юридичних осіб, оренда землі й плата за землю. Це головні наповнювачі.

А ще на цій території функціонують два великі сучасні підприємства з іноземним капіталом: у Минаї — «Ядзакі», а в Розівці — «Джейбіл». На обох працюють тисячі робітників та інженерів. Багато малих підприємців, фермерів, діє птахофабрика тощо. І все це приносить прибуток.

До речі, 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) спрямовується у бюджет громади. Далі — акциз на пальне.

Село Коритняни заходить до громади із 20 мільйонами боргу перед Ужгородським водоканалом, — продовжує Т. Вачиля. — Це «лягає» на нас. Тому в нас не все так добре, і ми не є найбагатшою громадою. Бо якщо вникнути в усі питання — школи, садочки, борги тощо, то не так багато коштів залишиться на капітальні видатки. Зараз наші фінансисти прораховують усі деталі. І незабаром матимемо картину щодо залишку коштів. Серед основних виробничих наповнювачів нашої казни, окрім підприємств «Джейбіл» і «Ядзакі», також фермерські господарства «Коник» і «Лакатош». Вони розташовані в селах Сторожниця і Тарнівка.
Що стосується заводу «Джейбіл», то минулого року вони розбудували другу чергу підприємства — додалося до існуючих ще п’ять тисяч робочих місць.

— Яким бачите штат?

— Роздувати штат не хочемо. Буде попервах до 40 чоловік – максимум. За потреби залучатимемо нових людей, але наразі моя особиста позиція така: дати достойну зарплату одній людині, а не приймати трьох нових, які робитимуть ту саму роботу, з якою впорається один службовець. Хоча, зрозуміло, роботи справді — непочатий край. Адже до нас приєднуються ті громади, які були на дотаціях, тому запрошуємо до роботи всіх, хто має бажання працювати.

— На що спрямовані перші кроки нової влади?

— З 1 січня всі школи переходять на утримання громади, тому це перший крок. Харчування, енергоносії і утворення відділів — вступаємо в права. Організаційні питання слід тримати на контролі, щоб не допустити зриву навчального процесу.

Отже, перша — освіта. Далі — культура і медицина (встановлено перехідний період до 1 липня). Створюватиметься медичний центр, — розповідає голова ОТГ. — Поки що нема такої будівлі — шукаємо. До прикладу, в Концові є порожнє приміщення — треба провести ремонт, і можна буде розмістити медиків. Хочемо затвердити програму забезпечення безплатними ліками наших громадян — бюджет це дозволяє. У Розівці будується соціально-побутовий комплекс, де зможемо частину структур теж розташувати.

— Що стосується інфраструктури, то вона розвинена в «старих селах», а як у новоприєднаних?

— У Коритнянах треба провести центральний водопровід — щоб село мало свою воду і «відчепилося» від Ужгорода та уникало накопичення нових боргів. Інакше з того порочного круга не вийти. І щоб люди не платили за водопостачання за тарифами міста — порівняно з нами, це майже вдвічі дорожче. Що стосується Сторожниці, то існує великий проект будівництва каналізації, який ми в цьому році почали будувати, виділено півтора мільйона, а загальна вартість об’єкта — 86 мільйонів. Подано заявку в Державний фонд регіонального розвитку – хотіли б мати від держави якусь підтримку, інакше слід накопичувати стартовий капітал. У Тарнівцях, Ботфалві та Шишловцях — це найбідніші села — немає центрального водогону і нормальних доріг… У «старих селах», як кажете про Холмок—Минай—Концово—Розівку, виникають такі питання: Розівка — будівництво соціально-спортивного комплексу в мікрорайоні багатоквартирних будинків, хочемо перевести амбулаторію на перший поверх, на другий — спортзал; у Минаї — спорудження садочка і школи, є напрацювання, але не будемо загадувати наперед, щоб не зурочити. В цьому ж селі плануємо забурити ще свердловину, встановити башти Рожновського і переключити частину села на окремий водопровід.

— Асфальтування вулиць…

— …плануємо однозначно!.. У Минаї хочемо розвантажити мікрорайон «Ядзакі», «відкрити» вулицю Богдана Хмельницького, щоб отримати пряме сполучення з Ужгородом — вартість дороги чотири мільйони. Ми виготовили проектну документацію, хочемо оголосити торги і зробити це для комфорту більшої частини жителів Миная, також доасфальтувати вулицю Шевченка. Для Миная, Холмока, Концова ми багато зробити, в Розівці залишилися лише дві вулиці.

— Що ще цікавого чекає на жителів ОТГ?

— Багато. ОТГ — зовсім інакша структура і має більше повноважень. Тому вже шукаємо іноземних інвесторів, можливо — і виграємо невеличкі гранти.

— Питання, яке буде постійно поставати: чому ви не хотіли приєднуватися до Ужгорода? З чим це пов’язано — з конкретними посадовцями?

— У час становлення ОТГ, якби позиція міста була іншою, то ми б пішли на співпрацю. Як це зробило Мукачево, яке об’єднало навколо себе села району. Але ми бачили, що є спроможною громадою, що можемо не залежати ні від кого. І так громадою вирішили: можемо бути самі. Це було доведено людям. На сьогодні бачимо, що рухаємося у правильному напрямку і вибрали для себе правильну позицію.

— Вам, Тетяно Юріївно, тепер додалося багато організаційної роботи, різного клопоту малого й великого — коли встигаєте?

— Хочу подякувати своїй сім’ї. Чоловік і діти підтримують та розуміють мене, всі домашні клопоти й турботи взяли на себе. Тому в мене є більше часу займатися адміністративною роботою. Я дякую їм за підтримку і за те, що чоловік десь навіть взяв на себе функцію мами.

27 років з чоловіком живемо. Народили двох доньок: старшій 23 роки, молодшій — 12. І живемо дружно, в злагоді й любові…

— Тож успіхів і добра вам!

Ужгород.

Фото автора.